Пишем дипломную работу

Тема: «Особливості функціонування та перекладу метонімії імені в англомовному політично-інформаційному дискурсі».

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ДИСКУРС ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1.   Загальне поняття політично-інформаційного дискурсу

1.2. Особливості мови політично-інформаційного дискурсу

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ПЕРЕКЛАДУ МЕТОНІМІЇ ІМЕНІ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1. Метонімія і метонімічний перенос як об’єкт лінгвістичного дослідження

2.2. Типи метонімічних переносів на позначення імені в англійській і українській мовах

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТ АНГЛОМОВНОГО ПОЛІТИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ДИСКУРСУ

3.1. Актуальні проблеми перекладу текстів англомовного політично-інформаційного дискурсу

3.2. Проблема збереження аргументації під час перекладу стилістичних фігур

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3

РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕКЛАДУ МЕТОНІМІЇ ІМЕНІ НА МАТЕРІАЛІ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ

4.1.  Прийоми перекладу метонімії імені в текстах політичних промов

4.2. Збереження комунікативно-прагматичного навантаження метонімій імені при перекладі політичних промов

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

ВСТУП

Сучасна лінгвістика, поглиблюючи вивчення лексико-семантичного рівня мови, зосереджуючи увагу на динамічних процесах розвитку семантики слова, актуалізує теоретичні питання мовної номінації. До таких питань належить установлення зв’язку між семантичною структурою слова та його функціонуванням у різних стилях і жанрах.

Активні процеси лексико-семантичних перетворень відбуваються у мові сучасного політичного дискурсу. Цей жанр виявляє виразну тенденцію до використання одиниць мовної експресії та стандарту. Він об’єднує тексти оцінного характеру і власне інформаційні повідомлення. Дослідження політичного дискурсу – досить новий спосіб вивчення політики і вимагає вдосконалення методики, а також вироблення універсальних і науково-обґрунтованих критеріїв суб’єктивної оцінки його тексту і контексту. Досліджувати сучасний політичний дискурс поза контекстом зростання числа демократій у світі неможливо. Сьогодні авторитет і вплив тієї чи іншої держави у світовій політиці все більш визначається ступенем демократичності систем і процедур управління цією державою.

На особливу увагу в політичному дискурсі заслуговує метонімія як засіб вторинної номінації. Теоретичні питання метонімії є предметом вивчення лексико-граматичної семантики, стилістичних можливостей мови й характеристики тропів. Найзагальніше практичне виокремлення метонімії як лінгвістичного об’єкта ґрунтується на понятті переносного вживання слова, а також на залученні інших лінгвістичних категорій. Метонімія пов’язана з такими явищами розвитку  семантики слова, які найвиразніше виявляються в тексті.

Дослідженню політичного дискурсу та проблем його перекладу присвячені роботи рядку науковців: М. Гусакова досліджує лексико-граматичні особливості перекладу англомовних громадсько-політичних текстів українською мовою [17];  Н.Г. Джиган розглядає різні підходи до трактування поняття «дискурс», та проблеми, пов’язані з особливостями та функціями політичного дискурсу [21];  К.О. Поповська розглядає особливості використання сучасних політичних фразеологічних одиниць у англомовному політичному дискурсі, пропонує варіанти перекладу англомовних політичних фразеологізмів українською мовою та виокремлює способи їх перекладу [48]; С. Семенюк  досліджує збереження аргументації при перекладі на матеріалі передвиборних промов американських політичних діячів. Автор зосереджує увагу на передачі у мові перекладу образності одиниць мови оригіналу на емоційних аргументів та розглядає лексичні аспекти перекладу [52] та ін.

Дослідження метонімії проводилось в роботах таких науковців: Г.Т. Богатирьова досліджує перекладацький аспект функціонування метонімії імені в англомовному політично-інформаційному дискурсі [10]; В.В. Зайцева дослідує типи метонімічних перенесень у структурі газетного заголовка [22];  Р. Помірко розглядає когнітивні механізми транспозиції смислів, такі як метафора та метонімія [45]; О.О. Селіванова досліджує поняття та типи метонімій в лінгвістиці [50] та ін.

Актуальність роботи зумовлена потребою вивчення проблеми метонімічних перенесень як явища вторинної номінації, що характеризується високою продуктивністю та семантико-стилістичними можливостями актуалізації змісту політичних текстів.

Незважаючи на численні розробки явища метонімії в лінгвістичній літературі, ми не виявили жодного комплексного дослідження метонімії імені в політичних текстах та особливостей їх перекладу, що й складає наукову новизну нашого дослідження.

Метою роботи є дослідження метонімії імені в політично-інформаційному дискурсі в мовознавстві та особливості перекладу метонімії в політично-інформаційних текстах українською мовою.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

  1. дослідити літературні джерела та систематизувати знання щодо поняття та особливостей політично-інформаційного дискурсу;
  2. розкрити особливості мови політично-інформаційного дискурсу;
  3. визначити поняття метонімії та метонімічного переносу як об’єкту лінгвістичного дослідження;
  4. висвітлити типи метонімічних переносів на позначення імені в англійській і українській мовах;
  5. дослідити актуальні проблеми перекладу текстів англомовного політично-інформаційного дискурсу;
  6. розкрити проблему збереження аргументації під час перекладу стилістичних фігур;
  7. визначити прийоми перекладу метонімії імені в текстах політичних промов;
  8. дослідити особливості збереження комунікативно-прагматичного навантаження метонімій імені при перекладі політичних промов.

Предметом дослідження є політично-інформаційний дискурс та особливості його перекладу.

Об’єктом дослідження виступає метонімія імені та метонімічних перенос в текстах політичного спрямування.  

Матеріалом дослідження послугували теоретичні матеріали з теми дослідження та промови американських та англійських політиків.

Вибір методів та прийомів дослідження пов’язаний зі специфікою об’єкту дослідження та конкретними завданнями, що обумовлюються темою дослідження. З цією метою в процесі написання роботи були використані наступні методи та прийоми:

  • вивчення попереднього теоретичного і практичного досвіду;
  • аналіз та систематизація наукової літератури з питань політично-інформаційного дискурсу та особливостей його перекладу;
  • аналіз літературних та ілюстративного матеріалу з теми дослідження,
  • метод аналізу, порівняння, спостереження.

Теоретична значущість дослідження пояснюється тим, що в ньому вирішуються важливі проблеми перекладу метонімії імені та метонімічного переносу в текстах політичного спрямування. Це дозволить деталізувати сутність використання метонімії в політично-інформаційних текстах та визначити способи її перекладу, оптимізувати дослідження форм і змісту сучасної політичної комунікації.

Практичне застосування результати дослідження знайдуть у розробці семінарів та лекцій з мовознавства, теорії та практики перекладу, при написанні курсових і дипломних робіт, розробці навчальних посібників для студентів. Отримані дані можуть бути використані при підготовці учбово-методичних матеріалів та укладанні посібників з різних навчальних дисциплін.

Структура роботи: робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку ілюстративного матеріалу, додатку.

РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ДИСКУРС ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Загальне поняття політично-інформаційного дискурсу

У сучaснoму свiтi нaдзвичaйнoї aктуaльнoстi нaбувaють питання дискурсу та політичного дискурсу, а особливо їх репрезентація в засобах масової інформації.

У сучасній гуманітарній науці термін «дискурс» розуміється досить неоднозначно. Ю.Н. Караулов розглядає дискурс як «складне комунікативне явище, що включає, крім тексту, ще й екстралінгвістичні фактори, що є знанням про світ, думки, установки, цілі адресата» [23, с. 8]. При такому розумінні дискурс обов’язково включає в себе «складну систему ієрархії знань» та виступає як одночасно соціальний, ідеологічний та лінгвістичний феномен, являє собою «мовне використання як частина соціальних стосунків і процесів» [38, с.132-133].

Цікаве визначення поняттю дискурс надав такий науковець як Т. ван Дейк: «Дискурс, в широкому сенсі слова, є складним єдністю мовної форми, значення та дії, яка могла б бути найкращим чином охарактеризоване за допомогою поняття комунікативної події чи комунікативного акту. Дискурс не обмежується рамками тексту або самого діалогу. Аналіз розмови з особливою очевидністю підтверджує це: говорить і слухає, їх особистісні та соціальні характеристики, інші аспекти соціальної ситуації, безумовно, належать до даної події» [18, с. 121-122].

О. Шейгал визначає дискурс як «семіотичний простір, що включає вербальні та невербальні знаки, орієнтовані на обслуговування даної комунікативної сфери, а також тезаурус прецедентних висловлювань і текстів» [62, с. 13].

До найважливіших характеристик дискурсу в його сучасному розумінні можна віднести такі:

1) дискурс являє собою складне комунікативне явище, що містить у собі і соціальний контекст, який дає уявлення як про учасників комунікації (і їхні характеристики), так і про процеси виробництва і сприйняття повідомлень [18];

2) дискурс відображає суб’єктивну психологію людини, і отже, він не може бути відчужений від того, хто говорить [3, с. 3-42];

3) за самою своєю суттю дискурс – явище когнітивне, тобто таке, що має справу з передачею знань, з оперуванням знаннями особливого роду і, головне, зі створенням нових знань [27, с. 7-25];

4) дискурс – це «зв’язаний текст у сукупності з екстралінгвістичними, прагматичними й іншими факторами; мовлення, розглянуте як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і в механізмах їхньої свідомості (когнітивних процесах)» [3, с. 136-137].

Як зауважує Г.Т. Богатирьова поняття політично-інформаційного дискурсу слід розглядати в межах соціально-прагматичного аспекту [10].

Специфікою соціально-прагматичного підходу до інформаційного простору є виявлення взаємозв’язку засобів масової інформації з трансляцією культурних моделей, що задають соціальну ідентичність індивідів. Взаємодія й навіть протиборство наявних в інформаційному просторі моделей самоідентифікації веде до різкого збільшення обсягів інформації, яка переробляється. Це позначається на психологічному стані індивідів і може викликати навіть відторгнення стосовно джерел інформації. Процеси глобалізації та інформатизації, що тісно пов’язані й протікають паралельно, натрапляють на вороже ставлення представників державної еліти. Адже людина, занурена у світ інформаційних потоків, вивільняється з пут громадянства, національної приналежності й інших факторів самоідентифікації. На цьому етапі функціонування суспільства досягається відносна незалежність бажань індивіда (зрозуміло, прихильного до нових модифікованих цінностей) від попередньої культурної традиції [40, с. 11-12].

Інформаційно-комунікативний підхід подає інформаційний політичний простір як систему різноманітних інформаційних потоків, які організуються та транслюються через відповідні інформаційні канали різними суб’єктами. У рамках цього підходу аналізуються системні характеристики інформаційного політичного простору, методи та технології політичної комунікації.

Що стосується інформаційного простору політики, то серед його характеристик виділяються:

  1. швидкість, щільність і відкритість інформаційних обмінів у політичному просторі;
  2. зворотний зв’язок, недостатність якого деструктивно позначається на розвитку демократії;
  3. сегментація та стратифікація інформаційного простору;
  4. інформаційна нерівність та ієрархія.

Інформаційний простір політики сьогодні дедалі більше набуває якості трансграничності. Держави, приватні структури стають складовими частинами єдиної глобальної інформаційної мережі. Також відбувається віртуалізація інформаційного простору, з’являються можливості штучного моделювання політичних подій і формування віртуальних образів світу. Тому поява нових характеристик і можливостей інформаційного простору політики ставить перед експертами та політиками завдання законодавчого обмеження можливих деструктивних політичних наслідків [6, с. 15].

Інформаційно-комунікативний підхід до розуміння політичного дискурсу дозволяє інтрепретувати політично-інформаційний дискурс наступним чином:

А.Н. Баранов визначає політично-інформаційний дискурс як «сукупність дискурсивних практик, що ідентифікують учасників політичного дискурсу як таких або формують конкретну тематику політичної комунікації» [7, с. 246].

Г.Т. Богатирьова розуміє політично-інформаційний дискурс як сукупність різножанрових текстів і їх спрямованості, об’єднаних суспільно-політичною тематикою, занурених у ситуацію спілкування, разом з екстралінгвістичними: прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими факторами [10].

В. Лук’янець під політичним-інформаційним дискурсом розуміє зв’язаний текст, зумовлений ситуацією політичного спілкування у сукупності з прагматичними, соціологічними, психологічними та іншими факторами. [34, с. 22-28].

В.А. Маслова розглядає політично-інформаційний дискурс як вербальну комунікацію у певному соціально-психологічному контексті, в якому відправник та адресат набувають певні соціальні ролі згідно їхньої участі у політичному житті, яке і є предметом комунікації. Політичний дискурс як різновид інституціонального спілкування володіє системою конститутивних ознак та набуває низьку функцій [36, с. 43-48].

Політичний дискурс актуалізується у таких жанрах, як промова політика, інавгураційне звернення президента, політичний документ (указ президента, зміст закону, комюніке), звіти уряду у парламенті, затвердження або обговорення бюджету Дискурс будь-якого типу є так «званим полем боротьби» різних сторін, проте особливого значення набуває саме політичний дискурс, адже він фактично є полем боротьби за владу. Насправді ж, політичний простір є місцем застосування різноманітних технологічних прийомів, за допомогою яких політтехнологи намагаються створити та нав’язати суспільству своє бачення соціального світу для того, щоб здобути підтримку того ж таки суспільства [36, с. 46].

Ключoвими кoнцептaми політичного дискурсу є метa i цiннoстi. Iнтенцiя бoрoтьби зa влaду – це специфiчнa хaрaктеристикa політичного дискурсу. Вoнa присутня у всiх йoгo жaнрaх. Ця iнтенцiя вирaженa у тaкiй oсoбливoстi політичного дискурсу як змaгaльнiсть. Oтже, мoвлення мoже бути зрoзумiлим i сприйнятим як бoрoтьбa, причoму змaгaння тa перемoгa – гoлoвнa метa спiлкувaння. Сучaсний рoсiйський фaхiвець iз ритoрики Aннa Михaльськa виoкремлює двa типи вiднoсин у політичному дискурсі [26]:

1) гaрмoнiзуючий тип вiднoсин (oснoву якoгo стaнoвлять iстинa тa згoдa);

2) aгoнaльний тип вiднoсин (грунтується нa бoрoтьбi i перемoзi).

До бaзoвих кoнцептiв політичного дискурсу вiднoсять кoнцепти «влaдa» i «пoлiтик». Вiдчуженa нaлежнiсть, вiдкритий прoстiр знaчущoї тривaлoстi, мехaнiзм, живa iстoтa, персoнaлiзaцiя, oб’єкт пoклoнiння – все це вирaжaється в кoнцептi влaди.

Політичний дискурс реaлiзується як в уснiй тa i в писемнiй фoрмaх. Дo уснoї фoрми політичного дискурсу трaдицiйнo вiднoсять публiчнi виступи пoлiтикiв, їхнi виступи нa рaдio, пo телебaченню, iнтерв’ю, прес-кoнференцiї, пaрлaментськi дебaти, теле- тa рaдio- нoвини; дo писемнoї фoрми – рiзнoмaнiтнi дoкументи: пaртiйнi прoгрaми, мaнiфести, угoди, рубрики пoлiтичних нoвин у пресi, пoлiтичнi плaкaти тa листiвки.

Oснoвнoю фoрмoю реaлiзaцiї пoлiтичнoї кoмунiкaцiї є пoлiтичний текст як склaдoвa або результaт пoлiтичнoї aктивнoстi. Пoле пoлiтичних текстiв ширoке, прoте спiльне в них те, щo всi вoни є фoрмoю для предстaвлення суспiльству пoлiтичних цiлей вiдпoвiднo дo oснoвнoї мети пoлiтики – oдержaння i збереження влaди. Кoмунiкaтивнi стрaтегiї в межaх політичного дискурсу мaють oдну мету – бoрoтьбa зa влaду. Пiд впливoм чинникa змагання мoвець змушений мaксимaльнo зменшувaти знaчущiсть стaтусу oпoнентa, рoзвiнчувaти пoзицiї свoгo пoлiтичнoгo прoтивникa й мaксимaльнo пiдвищувaти свiй стaтус.

Як вже вище сказано, політичний дискурс відображає боротьбу різних сил за володіння владою. Це визначає особливості комунікативних дій в рамках політичного дискурсу. Політична комунікація, в широкому сенсі цього поняття, включає в себе будь-які мовні утворення, суб’єкт, адресат або зміст яких відносяться до сфери політики [62, с. 23].

Політичний дискурс існує стільки, скільки існує політика. Дискурс кожної нової політичної епохи володіє своїми особливостями так само, як ними володіють політичні системи, характерні для даного етапу цивілізаційного розвитку людства. Політика кожної нової епохи говорить своєю мовою, який відображає реалії часу. Однак для визначення особливостей політичного дискурсу того чи іншого часу необхідно враховувати не тільки, що і як політика «говорить», але і де вона «говорить». «Особливість сучасного політичного життя полягає в тому, що політики все рідше cпілкуються з населенням безпосередньо, виступаючи в залах і на майданах, і роблять це через ЗМІ» [62, с. 82]. Тобто основним каналом здійснення політичної комунікації в сучасну епоху є мас-медіа. Їх особлива роль у розвитку політичного дискурсу дає право багатьом дослідникам говорити про «тенденції до зрощуванню політичного спілкування з дискурсом мас-медіа» [62, с. 32].

Функціональна специфіка політично-інформаційного дискурсу виявляється в його базовій функції – боротьбі за владу. Вона передбачає три типи обмежень: на зміст комунікації, на типи соціальних відносин, в які можуть вступати учасники комунікації, на позиції суб’єкта комунікації. Боротьба за владу становить інтенційну базу політичного дискурсу і визначає його основні функції та способи реалізації: здійснення вербальних політичних дій та інформування про них; створення «мовленнєвої реальності» політичного поля та її інтерпретація; висування певних питань в центр суспільної уваги як форми контролю за поширенням інформації та впливу на характер політичних дій; відтворення минулого і прогнозування майбутнього (наслідків вибору певної політичної альтернативи); інтеграція і диференціація групових агентів політики; легітимізація влади, маніпулювання політичною свідомістю і контролювання дій суб’єктів політики [57, с. 165].

Д. Грейбер у своїй праці виокремлює такі функції політичного дискурсу:

1) поширення інформації – не менш важлива одиниця політичного дискурсу (information dissemination) по відношенню до народу;

2) визначення порядку денного (agenda setting). Суть цієї функції полягає в контролі за поширенням інформації;

3) проекція в майбутнє та минуле, що заключається у прогнозуванні політики на майбутнє, аналізуючи позитивний чи негативний досвід минулого [62, с. 35 ].

О. Шейгал, розглядаючи функцію політичного дискурсу, доводить, що основною його функцією є інструментальна – боротьба за владу, заволодіння нею та її збереження. Дана функція є глобальною по відношенню до мови, так як комунікативна функція охоплює мову в цілому. Вищевказана функція проявляється в мобілізації до дій, які стимулюють до їхніх здійснень у формі прямих звернень, лозунгів, закликів, законодавчих актів; з іншого боку – створюючи відповідний емоційний настрій (надія, гордість за країну, впевненість, ворожість, ненависть). Мовленнєві акти також стимулюють відповідні дії, наприклад, погрожуючи застосуванням сили, можна припинити страйк. Найважливішими стимулами політичної діяльності виступають такі мовленнєві акти, як вираження підтримки та довіри [62, с. 18].

Отже, політично-інформаційний дискурс розуміється нами як мовленнєві утворення (усні або письмові), що стосуються сфери політики, реалізуються вербально та екстравербально, актуалізуються у певному ситуативному контексті і спрямовані на здійснення конкретної прагматичної семантики. Важливою рисою сучасного політичного дискурсу є його широке «розчинення» у засобах масової інформації.

1.2. Особливості мови політично-інформаційного дискурсу

Ключовим поняттям для визначення дискурсу є мова. Мова, як поняття, більш широке, ніж текст і контекст, взяті разом, являє собою символічне відображення реальності, віддзеркалення свого часу. «Все те, що представлено, в мові, є продукт попередньої символічної боротьби і виражає в більш-менш видозміненій формі стан розстановки символічних сил» [дейк, с. 64]. Мова дає можливість спілкування, яке «дає змогу діагностувати виникнення проблем, виявити приховані загрози і зміцнити в суспільстві інтегруючі зв’язки» [62, с. 30].

Мoвa в пoлiтицi реaлiзує декiлькa пoв’язaних мiж сoбoю функцiй, oснoвнoю з яких є персуaзивнa (регулювaння свiтoгляду i пoведiнки грoмaдян). Oснoвнoю oзнaкoю політично-інформаційного дискурсу є принaлежнiсть дo aдресaтa з метoю дoсягти перлoкутивнoгo ефекту – змусити aудитoрiю дo суспiльнo-пoлiтичнoї реaкцiї. Зaзвичaй, учaсники пoлiтичнoї кoмунiкaцiї предстaвляють певнi суспiльнo-пoлiтичнi пoзицiї, a oбмiн iнфoрмaцiєю є з яскрaвo вирaженими прaгмaтичними цiлями, у пoлiтицi зaвжди присутнiй тaк звaний iнтенцiйний хaрaктер.

Політик мусить вміти зрозуміло висловлювати свою думку, а також політичну волю спільноти, лідером якоївін виступає. Це стає нормою у ситуації політично-інформаційного дискурсу, яка вимагає відкритості завдяки слову раніше прихованих для думки сфер. Така роль слова в політиці стала історичною очевидністю. Але слово не можна звести лише до засобу, яким слід навчитися добре володіти, бо саме політичний дискурс визначає не тільки межі політичного мислення, а й реальність політичної дії. Мова, надто ж політична, завжди включає інтерпретацію світу та приховані (а також і явні) оцінки реальних та можливих політичних явищ. Політичні ідеї та владні відносини фіксуються в мові. Тому політичний дискурс задає можливі форми політичної практики. Засоби масової інформації – той соціальний інститут, у якому реалізується політично-інформаційний дискурс. У вимірах «рівня демократичності» суспільства засоби масової інформації є насправді головним показником, критерієм або певним масштабом. Саме засоби масової інформації, по суті, найбільш повно втілюють у собі головну ознаку демократично організованого суспільства.

Одна з головних особливостей політично-інформаційного дискурсу – вплив на тих, кому він адресований. З допомогою політичної комунікації різні факти, політичні події, взагалі соціальна реальність інтерпретуються у вигідному для авторів повідомлення світлі, нав’язуючи загалу потрібне розуміння і дії, що з них випливають. Як багатожанровий різновид публічного мовлення, політично-інформаційний дискурс характеризується цілою низкою специфічних засобів. І суть тут не лише у вживанні специфічної детермінованої політичною діяльністю лексики, а й у своєрідному відборі й організації певних структур вираження відповідно до прагматичних настанов, цілей і умов спілкування, що склалися в процесі професійної діяльності політиків. Політики усвідомлюють необхідність оволодіння такими стилем мовлення і нормами літературної мови, які здатні дати найвищий коефіцієнт корисної дії. Особлива роль у встановленні комунікативно-стилістичної тональності спілкування, безперечно, належить лексиці та фразеології. Саме від стилістичного забарвлення слів, словосполучень і висловів, що використовуються в тексті, багато в чому залежить, яким він буде.

Маніпулювання суспільною свідомістю за допомогою мови призводить до того, що ідеологічні конотації певних слів спотворюють їхнє значення. Такі властивості мови, як рухливість семантичної структури слова, складність відмежування конотації від прямих денотативних значень, варіативність денотативних і конотативних значень одних і тих самих мовних знаків під впливом соціальних чинників, багатокомпонентність як лексичного, так і прагматичного значення, синонімічні й асоціативні зв’язки слів, модальність висловлювання, оцінність семантики навмисно й цілеспрямовано використовуються пропагандою. Найбільш очевидним у плані мовного впливу є потенціал лексики. Її основою є уявлення про розширюваність, невизначеність і абстрактність значення слова. На рівні слова існують ситуації спілкування, коли комунікативна семантика слова суперечить його семантиці [14, с. 41].

Політична мова – надзвичайно специфічна, що зумовлено самою її природою. Політична мова відрізняється від звичайної в основному тим, що характеризується наступними ознаками:

  1. політична лексика вміщує в собі власне політичну термінологію;
  2. політичне мовлення характерне своїми мовними прийомами та структурою;
  3. специфічне звукове та письмове оформлення [19, с. 46].

Оскільки політичний дискурс – це особливий різновид публічного мовлення, то він характеризується цілою низкою специфічних засобів. Політики та політтехнологи, як ніхто інший, усвідомлюють необхідність оволодіння таким стилем мовлення літературної мови, який здатний забезпечити їм найвищий рейтинг довіри [44, с. 86]. Отож, специфіка політичного дискурсу насамперед полягає у полемічності мовлення. Вона виступає такою собі театралізованою виставою спрямованою на те, щоб викликати негатив суспільства по відношенню до певного політика-конкурента. Для цього нав’язується ряд цінностей та оцінок. Ось чому терміни, які підтримуються прибічниками одних поглядів, негативно сприймаються їхніми противниками.

Однією з особливостей політичного дискурсу є його спрямованість на майбутнє. Такі майбутні контексти мають низку переваг, адже їх достатньо важко одразу цілковито заперечити чи перевірити, отож залишається лише дослухатися до ідей, які пропонує цей тип дискурсу. Ще однією особливістю політичного дискурсу є використання певних формальних засобів, коли звичні мовні одиниці мови отримують незвичну інтерпретацію, а також, коли звичайні, на перший погляд, ситуації використовують у нових несподіваних смислових контекстах. Загалом же, основними ознаками політичного мовлення є його ідеологічний та пропагандистський характер, заангажованість, оцінювання, коннотативність та денотативність одних і тих же мовних знаків під впливом соціо-культурних та інших факторів.

Комунікативний акт реалізації політичного дискурсу має деякі загальні характеристики, властиві всім політичним виступам: адресант добре підготовлений, має манускрипт виступу і використовує виступ для зміцнення своїх позицій; комунікація первісно є усною, безпосередньо відтворені офіційні політичні виступи; між адресантом і адресатом не існує локальних і часових бар´єрів. Проте на практиці виступ виходить за межі малої групи й орієнтований на масову аудиторію, до якої звертаються за допомогою посереднника – засобів масової інформації.

До мовних особливостей політично-інформаційного дискурсу належить політична термінологія. Під суспільно-політичною термінологією розуміється відкрита система номінативних одиниць різних за походженням, які спеціалізовані лексично (створені або запозичені терміни), семантично (загальновживані слова, що отримали термінологічне значення) і фразеологічно (новостворені словосполучення номінативного характеру) для вираження понять, що відбивають сферу суспільно-виробничого, політичного життя [42, c. 123].

За час існування політичної комунікації сформувався словник політичної термінології, центральними поняттями якого є невелика кількість суто політичних понять. Переважну більшість слів, що утворюють глосарій політичних термінів, було запозичено з інших сфер. У ньому зустрічаються усталені вирази, запозичені з Біблії (All things to all men, Eleventh Commandment, fight the good fight, Armageddon), клерикальні, церковні терміни (party faithful, party elders, bleeding heart, gray eminence), слова з творів Вордсворда (Happy Warrior), Еліота (wasteland), запозичені зі сфери спорту, зокрема, термінологія кінських перегонів (dark horse, running mate, front runner, bolt, shoo-in), з області військової справи (campaign, camps, boom, spoils, rally, regular, hundred days, man on horseback, war horse). Глосарій політичних термінів включає також одиниці з жаргону засобів масової інформації (off the record, authoritative sources, backgrounder, dope story, leak, plant, not for attribution), а також терміни, пов’язані з рухом за громадські права (black power, white power structure, Freedom Now, backlash, soul, tokenism, segregation, stand in the doorway) [5].

В основі будь-якого політичного виступу лежить використання загальновживаної літературної лексики, відомої усім членам комунікативного співтовариства, яка набуває політико-ідеологічних значень і відтінків тільки у певних політичних ситуаціях. Принцип ідеологічної пропагандистської заданості в мові політики пускає в хід механізм спрямованого семантико-прагматичного моделювання семантичного змісту мовних одиниць на всіх рівнях мови. Це означає актуалізацію одних смислових відтінків і нейтралізацію інших, прояв коливань, зсувів у семантиці слова, словосполучення, у семантичному змісті речення і тексту. Мова починає пристосовуватися до тих цілей, які політика ставить перед собою, у результаті чого існуючі в загальному словниковому запасі слова актуалізуються в політичному та ідеологічному контексті для формулювання теорій, позицій, доктрин і стають тематичною (політичною) лексикою [3, c.57].

Одним із прикладів актуалізації загальнолітературної лексики в політично-інформаційному дискурсі є використання ключових слів, слів-гасел, що стають такими завдяки своєму семантичному змісту і частоті вжитку. Ключові слова і слова-гасла зв’язані між собою, є найважливішими елементами і типологічною особливістю будь-якого політично-інформаційного дискурсу.  Вони завжди мають позитивну оцінність і імунітет проти критики. Їх уживають усі партії і рухи, вони можуть служити гаслами на стягах. Наприклад: Джон Кеннеді у своєму слогані чітко висловлює, що держава потребує змін, а зміни є рушіями життєвої енергії: Change Is the Law of Life. Барак Обама також обирає основним елементом свого слогану зміни, в які народ може вірити: Change We Can Believe In та Change We Need. Шляхом використання лозунгу Зміни, яких ми потребуємо Обама ототожнив себе з народом; показав, що пропоновані ним зміни вигідні. Джон Маккейн застосував у своєму слогані риму, що допомагає йому легше і надовго запам’ятатися виборцям: Missing your brain? Vote McCain! [5].

Назви політичних груп і імена окремих політиків у святкових виступах вживаються не так часто, і, як правило, або в зв’язку з відновленням ходу історичних подій, або при вираженні подяки. Барак Обама висловлює подяку своєму попереднику: I thank President Bush for his service to our nation [5]. Фактично аудиторія має справу не безпосередньо з політиком, а з його іміджем, у створенні якого поряд з іміджмейкерами беруть участь засоби масової інформації. Іміджеві характеристики політичних діячів стають центральним елементом виборів, оскільки у цьому випадку на перше місце виступає робота з масовою свідомістю.

Стосовно синтаксичної структури речень загалом сучасні політики віддають перевагу простим реченням. Багато складних речень або мають характер формально простих, або головне речення не несе значного інформаційного навантаження, а лише вводить підрядне. Такі речення легше сприймаються, створюють видимість міркування з наступним висновком, мають апелятивний, стверджувальний характер. Подібне спрощення синтаксичної структури сучасного політичного виступу пов´язане із загальними тенденціями розвитку мови і впливом на нього засобів масової інформації, мови реклами. Наприклад: Our nation is at war.  It is against a far-reaching network of violence and hatred. – Наша країна перебуває в стані війни. Ми боремося проти широкої мережі насильства та ненависті [1, с. 380].

Усі питальні речення функціонують або у вигляді риторичного питання, або на поставлене питання відразу дає відповідь сам промовець, тобто використовує «питально-відповідний хід», що виконує функцію актуалізації теми, полегшує адресату перехід до неї, а також слугує засобом інтимізації, оскільки «співрозмовником» є адресат, представлений уже як послідовник, однодумець, виразник спільної думки: Surely nothing ruins confidence more than unilateral debt restructuring? Haven’t you exchanged one crisis of confidence for another? – Звісно, ніщо не руйнує довіру більше ніж однобічне реструктурування боргу. Чи не змінюємо ми одну кризу на іншу? [1, с. 380].

Часте використання модальних дієслів пов´язане з їхньою здатністю подавати висловлення як обґрунтоване, необхідне, можливе і регулювати модальність усього висловлення, готуючи свідомість адресата і сигналізуючи про наміри, побажання, вимоги політика. Вони мають імперативний характер і набувають у політичній комунікації підвищеної ідеологічної значущості: And we must make it clear to every man, woman and child around the world who lives under the dark cloud of tyranny.І ми повинні зробити так, щоб наша позиція була зрозумілою для усіх, хто живе під затьмареним небом тиранії [31, с. 83].

Для реалізації прагматичної спрямованості виступів широко послуговуються граматичним часом. Наприклад, сучасному лейбористському дискурсу притаманна футуральна перспектива, яку створюють за рахунок уживання промісивів, а також одиниць, лексичне значення яких є тотожним значенню граматичної категорії майбутнього часу. Незважаючи на критику політиків стосовно невиконаних зобов´язань, давання обіцянок своїм виборцям залишається обов´язковою їх тактикою: I can’t tell you how very much I appreciate the honor which you have just conferred upon me. I shall continue to try to deserve it [69]. – Могу сказати вам, як сильно я ціную честь, яку ви виказали мені. Я буду продовжувати робити все, щоб заслужити її (Наш переклад).

Особливе значення для всіх різновидів політичного мовлення має використання прономінальних форм першої особи множини, тому що вони дають змогу політику реалізувати свої цілі: звертатися до різноманітних груп населення, установлювати зв´язки в межах групової свідомості залежно від своїх намірів, формувати почуття спільності, залучати адресата на свій бік, прямо звертаючись до нього і побічно представляючи себе і свою програму. Відповідно до прийомів ідентифікації та інтимізації використання прономінальних форм пов´язане з оцінністю. Говорячи ми, нашу групу, політики застосовують лише позитивну конотацію, а політичного противника характеризують у негативному плані: So how do we give this country back to them? By following the example of a brave New Yorker, a woman who risked her lives to bring slaves along the Underground Railroad [74]. – Отож, яким чином повернемо ми їм назад Америку? Чи будемо наслідувати приклад хороброї мешканки Нью-Йорку, жінки, котра, ризикуючи власним життям, переправляла рабів Таємною залізницею? [32, с. 207].

Отже, політика як сфера людської діяльності за своєю природою є сукупністю мовленнєвих дій, що об’єктивуються в межах статусно-рольового спілкування політиків і громадян. Політичний дискурс як сукупність утворень різних жанрів, сконцентрованих навколо певної політичної події, має на меті обґрунтування та обстоювання права на владу в суспільстві.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

Дослідження загального поняття політично-інформаційного дискурсу та особливостей мови політично-інформаційного дискурсу дозволяє зробити наступні висновки:

  1. Становлення когнітивно-дискурсивної парадигми в сучасній науці зробило дискурс об’єктом уваги не лише лінгвістів, а й філософів, психологів, літературознавців тощо. Поняття «дискурс» належить до найуживаніших понять сьогодення, однак навіть серед лінгвістів не існує єдиної думки щодо його трактування.
  2. До політичного дискурсу належать публічні виступи політиків, заяви політиків, політичних оглядачів та коментаторів, публікації у ЗМІ, матеріали спеціалізованих видань, що мають справу з різними аспектами політики. Політичний дискурс – це дискурс політиків. Він формується в контексті функціонування політичних інститутів (засідання уряду, сесія парламенту, з‘їзд партії тощо) і є політичним, якщо супроводжує політичний акт у відповідній інституційній атмосфері. Враховується, перш за все, те, що основною функцією політичного дискурсу є функція впливу за допомоги мовлення.
  3. Політичний дискурс реaлiзується як в уснiй тa i в писемнiй фoрмaх. Дo уснoї фoрми політичного дискурсу трaдицiйнo вiднoсять публiчнi виступи пoлiтикiв, їхнi виступи нa рaдio, пo телебaченню, iнтерв’ю, прес-кoнференцiї, пaрлaментськi дебaти, теле- тa рaдio- нoвини; дo писемнoї фoрми – рiзнoмaнiтнi дoкументи: пaртiйнi прoгрaми, мaнiфести, угoди, рубрики пoлiтичних нoвин у пресi, пoлiтичнi плaкaти тa листiвки.
  4. Ключoвими кoнцептaми політичного дискурсу є метa i цiннoстi.  Функціональна специфіка політично-інформаційного дискурсу виявляється в його базовій функції – боротьбі за владу. Oснoвнoю фoрмoю реaлiзaцiї пoлiтичнoї кoмунiкaцiї є пoлiтичний текст як склaдoвa або результaт пoлiтичнoї aктивнoстi.
  5. Oснoвнoю oзнaкoю політично-інформаційного дискурсу є  змусити aудитoрiю дo суспiльнo-пoлiтичнoї реaкцiї. До мовних особливостей політично-інформаційного дискурсу належить політична термінологія. Політично-інформаційний дискурс включає використання ключових слів, слів-гасел, що стають такими завдяки своєму семантичному змісту і частоті вжитку.
  6. Синтаксична структури текстів політично-інформаційного дискурсу характеризується вживанням простих речень. Такі речення легшее сприймаються, створюють видимість міркування з наступним висновком, мають апелятивний, стверджувальний характер. Для реалізації прагматичної спрямованості політичних виступів широко використовується граматичний час.

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ПЕРЕКЛАДУ МЕТОНІМІЇ ІМЕНІ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1. Метонімія і метонімічний перенос як об’єкт лінгвістичного дослідження

Проблема використання метонімії є актуальною як у теоретичному, так і в практичному плані, оскільки метонімія є досить продуктивним, практично найбільш частотним засобом вторинної номінації в тексті, з одного боку, а з іншого, експресія тексту найбільш виразно проявляється саме на рівні метонімічного перенесення.

Метонімія (від гр. metonymia – перейменування) є найпродуктивнішим креативним засобом збагачення мови, виявом мовної економії, семіотичною закономірністю, що виявляється в перенесенні позначень одного компонента події на інший, імені класу об’єктів на об’єкт цього класу, позначення частини на ціле й цілого на частину за суміжністю в межах однієї ситуації. Отже, підґрунтям метонімії служить наявність зв’язків між категоріями й поняттями в мисленні людини. Ці зв’язки можуть відображати ієрархію класифікації як поділ дійсності та внутрішнього рефлексивного досвіду, відношення складників однієї ситуації (просторових, часових ознак, учасників події, їхніх дій і станів, якісних і кількісних ознак тощо), каузальні відношення причини й наслідку, умови й результату і т. ін. Результатом метонімії може бути специфікація значення, його упредметнення й конкретизація чи генералізація [50, с. 104-106].

В.В. Зайцева розуміє метонімію як перенесення найменування, логічну основу якого складає входження об’єму одного поняття в об’єм іншого на підставі психологічних асоціацій, що відображають каузальні, атрибутивні, просторові, темпоральні та кількісні зв’язки, які об’єктивно існують між предметами [22, с. 112].

Метонімія – це стилістична фігура якості, яка базується на реальному зв’язку об’єкта номінації з тим об’єктом, назва якого переноситься на об’єкт найменування. За О.Потебнею «будь-яке зображення чи представлення явища (речі, дії чи стану, якості) у вигляді одного з його моментів, в тому числі і у вигляді враження, є метонімією». Про стилістичну метонімію слід говорити в тому випадку, коли реалізується якийсь новий несподіваний зв’язок між двома об’єктами [39, с. 169-170]. Справжньою метонімією вважається контекстуальна метонімія, вжита в потоці мовлення, що виявляє досить непередбачувані заміни одного слова іншим, чи однієї ідеї іншою на підставі певного сильного враження, справленого тією чи іншою випадковою рисою об’єкта [15, с. 145].

Метонімія є підґрунтям семантичних моделей полісемантів і словотворчих типів (наприклад, вторинні предметні значення у віддієслівних іменників, у результаті чого їхні суфікси набувають нових значень). У мовленні метонімія руйнує лексичну синтагматику словосполучення й речення за рахунок еліпсису та семантичної конденсації змісту згорнутої сполуки в одному слові. В аспекті семантичної структури слова вона ґрунтується на семній динаміці: усуненні інтегральної семи й заміни її диференційною. У когнітивній семантиці метонімія, що розглядається як базова характеристика когніції, пояснюється рухом знака з одного елемента когнітивної моделі (пропозиції, фрейму) на інший у межах цієї моделі (Дж. Лакофф, Р. Дірвен, А. Барселона, Р. Гіббс та ін.). З. Ковечез і Г. Редден кваліфікують метонімію як «когнітивний процес, при якому одна концептуальна сутність забезпечує ментальний доступ до другої концептуальної сутності в межах певного домена, або ідеалізованої когнітивної моделі [50, с. 104-106].

Дискусійною проблемою сучасної семасіології залишається розмежування метонімії й метафори. Протиставлення метонімії й метафори описувалося Р. Якобсоном з огляду на два типи афазії, пов’язані з руйнуванням асоціацій за суміжністю та схожістю. Він зазначав, що метонімія, як і метафора, є знаковим перенесенням, однак перша ідентифікує предмет свого позначення, а друга характеризує його. Метафора, на думку вченого, представляє парадигматичний полюс мови, оскільки базується на заміщенні, а метонімія – синтагматичний полюс, тому що її використання дає змогу замінити знаком цілу синтагму [50, с. 104-106]. Як зазначає Н. Арутюнова, «метонімія тяжіє в позиції суб’єкта та інших референтних членів речення. Вона не може вживатися в позиції предиката. Метафора, навпаки, у своїй первинній функції міцно пов’язана з позицією предиката. Метафора виконує в реченні функцію характеризації, метонімія – ідентифікуючу функцію й орієнтована на позицію суб’єкта й інших актантів» [50, с. 104-106]. Критерій стабільності / зміни синтаксичної позиції при розмежуванні метафори й метонімії запропонував польський лінгвіст Є. Курилович. Метонімія має синтаксичну природу, порівняно із семантичною природою метафори, адже сполучуваність одиниць відбувається за рахунок імплікації знака метонімізованого поняття (гіпалаги) [50, с. 104-106].

На відміну від когнітивної природи метафори, когнітивна природа метонімії полягає в застосуванні знака одного поняття на позначення іншого в межах однієї ситуації або предметної сфери (метафора завжди обирає знаки іншої предметної сфери). Дж. Лакофф и М. Тернер визначають розбіжність між метафорою та метонімією в таких трьох позиціях: 1) метафора залучає два концептуальні домени, метонімія – лише один; 2) метафора налаштована на декодування, метонімія – на встановлення референції; 3) логічний зв’язок метафори відображений у вислові is-а, а відношення в метонімії – у вислові stand-for [50, с. 104-106].

Метонімію можна класифікувати за різними критеріями. Так, згідно з класифікацією А.Н. Мороховського, метонімія буває:

1) просторова (заснована на фізичному, просторовому співставленні предметів та явищ: перенесення найменування приміщення чи закладу на людей);

2) часова (перенесення дії на результат);

3) логічна (мітить у собі решту випадків) [39].

Приймаючи до уваги сферу її вживання, метонімія поділяється на загальномовну, загально поетичну, загальномедійну, індивідуально-авторську [28, с. 2].

Більшість авторів (І.В. Арнольд, І.Р. Гальперін,А.Н. Мороховський та ін.) схильні ділити метонімію на класичну та авторську, стилістичну та лексичну, чи традиційну і справжню, хоча, незалежно від назви, суть поділу залишається незмінною.

Окрім цього, метонімія має свої відгалуження. Ними зокрема є синекдоха та антономазія. І.Арнольд стверджує, що загальним терміном антономазія називається особливе використання власних імен: перехід власної назви в загальну або перехід слова, що розкриває суть характеру у власну назву персонажа, або заміна власної назви назвою, пов’язаною з даним персонажем чи предметом. Даний вид метонімії, без сумніву, певним чином пов’язаний із складною проблематикою красномовних імен персонажів [2, с. 128]. По своїй суті, антономазія є грою логічного та номінального значення слова, у якій, як і в інших стилістичних засобах, обидва значення сприймаються одночасно.

Синекдоха є ще одним засобом увиразнення мовлення, що полягає в заміні однієї назви іншою за ознаками партитивного, кількісного відношення між ними. Вона заснована на кількісному зіставленні предметів та явищ [29, с. 625], перенесенні найменування, яке базується на взаємозв’язку частини і цілого [39, с. 170].  Метонімічне перенесення є різновидом вторинної номінації, сутність якої полягає в називанні новим іменем предмета, який вже має ім’я. Виникнення у предмета імені може бути викликане різними причинами, «найбільш важливими з яких є, по-перше, момент експресії, та, по-друге, орієнтація на економію мовленнєвих засобів» [9, с. 50]. Наприклад: Ukraine is frozen – Україна мерзне. Перенесення відбувається за принципом «територія, населена людьми → люди, що живуть на цій території».

Метонімічні переноси в лінгвістиці представлені типами та моделями. На основі принципу реконструювання логікосемантичних зв’язків між суміжними поняттями, який запропоновано В.В. Зайцевою [22], виділяються типи метонімічних переносів на основі локальних, темпоральних, атрибутивних та каузальних семантичних відношень.  Конфігурацію метонімічного перенесення лінгвісти розглядають як асиметричну (висунення корелята та згасання референта). Когнітологи вважають основною функцією метонімії інференційну як функцію логічного виведення. Дослідники виділяють такі типи метонімії: власне лексичну, конструктивно зв’язану й ситуаційно зумовлену (ідентифікаційну). Перша є усталеною в мові метонімією, друга виникає на базі словосполуки чи речення у певній еліптичній конструкції, третя ідентифікує конкретний предмет чи особу із суміжним предметом у ситуації мовлення.

Типи метонімічного перенесення виокремлюються за різними параметрами:

1) за рівневим статусом (лексичні, словотвірні, граматичні, фразеологічні);

2) за конвенційністю в мові (системні й оказіональні); 3) за способом суміжності (різні типи перенесення) тощо.

Розглянемо приклади метонімій в політичному дискурсі:

Президента Рональда Рейгана справедливо вважали «великим комунікатором» – Great Communicator. Як колишній актор він добре знав, як працюють засоби масової інформації, як їх можна використати у своїх цілях, як побудувати свій виступ, щоб краще досягти бажаного ефекту. Виступи Президента Рейгана по радіо та телебаченню, перед «живою» аудиторією мали великий успіх. Це допомогло йому на теледебатах. Його опонент, понурий, розгублений Картер намагається переконати своїх співвітчизників: їх врятують федеральні програми соціальної допомоги. Він говорить скоромовкою, нудно й повчально.

Коли на політичній арені з’явився 42 Президент США Білл Клінтон, влада в державі. Представники преси по аналогії з Thatcher’s Britain утворили номінацію Bill Clinton’s America. Представники засобів масової інформації зазначають, що з приходом до влади Президента Клінтона сталися і деякі зміни у риториці політиків. Риторика нового покоління американських політиків відзначається зрушенням у бік егоцентричності, свідченням чого є широке використання займенника першої особи однини, що не було типовою рисою риторики попередників Білла Клінтона: «America suffers from a moral crisis… But the problem isn’t in your house. It’s in the White House. Bill Clinton’s White House» [5].

У тих випадках, коли існують певні особливості мови політика, або коли порушується принцип політичної коректності, метонімія служить засобом іронії. Зокрема, прикладом «іронічної помилки» кандидата від Республіканської партії Роберта Доула було підхоплення прізвиська Bozo (ім’я телевізійного клоуна), вжитого стосовно Білла Клінтона одним із виборців під час виборчої поїздки Роберта Доула: «…in the town of Lyndhurst… a man called out, «Please get Bozo out of the White House». «Bozo’s on his way out», said Mr. Dole» [5]. Внаслідок «оцінювання» політиків представники засоби масової інформації наділяють останніх метонімічними прізвиськами. В англійській мові існує цілий вокабуляр політичних прізвиськ. Поза увагою засобів масової інформації не залишився і Президент США з 1993 до 2001 рр. Білл Клінтон, якому належать багато прізвиськ, серед яких Boy Clinton (натяк на молодий вік президента). Можливо, найпривабливішим прізвиськом Президента Клінтона є The Man from Hope, у якому лексема hope, що означає назву населеного пункту, одночасно сприймається й у буквальному значенні. Цікавою видається історія походження ще одного метонімічного прізвиська Білла Клінтона – The Comeback Kid, яке з’явилося внаслідок його вміння знаходити вихід з несприятливих ситуацій.

Президента Клінтона характеризують, використовуючи такі прізвиська-ярлики як A National Embarrassment, Teenager, Veto Bill, Motor Voter Bill, серед яких зустрічаються і так звані «нонс-ворди» [5] як, наприклад, Mr. The-Era-of-Big- Government-Is-Over.

Представники засобів масової інформації не обійшли увагою і Першу Гілларі Клінтон, яка отримала прізвиська President Hillary, Czarina of the United States of the UN та Eleanor Clift.

Теперішній президент США Барак Обама за час свого правління вже встиг назбирати велику кількість прізвиськ, наприклад: the Kenyan Kid через місце народження батька чинного президента Америки. President Christ Superstar: цей вираз з’явився через те, що у спектаклі Jesus Christ Superstar вперше Ісуса зіграв темношкірий актор, а Барак Обама вперше за історію Сполучених Штатів став темношкірим президентом.  Також дуже цікавий факт, що по-батькові президента збігається з ім’ям терориста, ворога № 1 у Америці. Це не могло не викликати бурю емоцій з цього приводу і тому одразу ж з’явилося таке висловлювання: B. Hussein Obama. Через надто молодий вік його також називають The Boy President.

Метонімічні найменування політичних груп створюють за допомогою звернення до певних політичних дій: McCainiacs (люди, що підтримують кандидата у президенти США Джона МакКейна). Вибори Президента США 2008 р. мають багато в чому історичне значення: вперше на найвищу посаду в країні балотується чорношкірий кандидат Барак Обама. Його суперником у Демократичній партії була також перша жінка-претендент на посаду президента Гілларі Клінтон, однак у результаті внутрішньопартійної боротьби вона поступилася номінацією Бараку Обамі. Кандидат на посаду віцепрезидента США від Республіканської партії Сара Пейлін також перша жінка-кандидат на цю посаду. Її соратник по партії та кандидат на посаду президента Джон Маккейн є найстарішим претендентом в історії країни у віці 72 років. Відбувається процесс взаємопроникнення слів із загальноуживаної лексики до сфери політики, і навпаки.

Цікавим у цьому відношенні є своєрідний словник лексики президентських виборчих кампаній, що є одними з найважливіших подій у політичному житті демократичних суспільств. Слід вказати на важливу роль засобів масової інформації у процесі народження, формування та подальшого розвитку нових лексем. Зокрема, у мові  засобів масової інформації виникли поняття front runner (головний претендент на висунення на посаду), the best man (кандидат на посаду президента США, обраний на партійному з’їзді), presidential timber (ймовірний кандидат, людина, що має всі шанси стати президентом), hot property (багатообіцяючий кандидат), man of the people (людина з народу, народний кандидат, захисник прав народу), cemetery vote (голоси мертвих душ, шахрайство), kangaroo ticket (незбалансований виборчий список, у якому кандидат на посаду віце-президента користується більшим впливом, ніж кандидат на посаду президента), swing voter (незалежний виборець), vote-catching (популярний серед виборців), Humpty Dumpty (шалтай-бовтай, кандидат, що не має шансів бути обраним), presidential fever (президентська лихоманка, палке бажання обійняти посаду президента) тощо.

Метонімічний принцип формує в традиційній культурі й основу сприймання людиною власного імені. Такий розгляд метонімії, з точки зору позамовної дійсності, ще раз підтверджує актуальність двох пізнавальних законів, відкритих ще М.М. Покровським, перший з яких сформульовано так: «усюди умови життя або зовнішня природа зв’язують предмети, ідеї з певним часом; імена, що відповідають цим предметам, вживаються в якості темпоральних імен, або навіть переходять у чисто темпоральні слова» [45]. Наприклад: satio позначало посів, час посіву, а згодом і час взагалі. Дієслово arrive (v), яке означало прибувати до берега річки (від ad – до) і ripe – берег річки (лат. adripare), у сучасній мові воно означає прибувати до будь-якого місця, де ознака до берега річки зредукувалась, а власне значення звузилось. Інший закон, пов’язаний з явищем метонімії, М.М. Покровський сформулював так: «уява про предмети або явища, присвячені культурно-історичним або природнім умовам, до певного місця викликає уяву про це місце – внаслідок цього імена, які відповідають цим предметам або діям, можуть вживатися в мові як імена локальні» [45].

Цілком очевидним є той факт, що метонімія – феномен не власне мовний. За детальнішого розгляду вона виявляє себе як другий спільний закон пізнавальної дійсності людини. Когнітивний механізм метонімії створює концептуальний “зсув”, і цим метонімія прямо вказує на наявність у глибинах людського пізнання масштабніших щодо “частин” концептуальних одиниць, знань про світ. А це, в свою чергу, свідчить про особливу системність людського мислення, його орієнтованості на певне змістове ціле і в потенції – про холістичність людської свідомості у повному її обсязі. Скажімо, іменник inflation (n) 1. надування, роздування, накачування; в

Здатність людини мислити метонімічно є проявом закономірних умов виникнення символів-знаків. Для людини двох сигнальних систем символами можуть слугувати і мовні одиниці, що називають відповідні предмети. Символічні форми народжуються у когнітивному акті, у зв’язку з чим символ та зміст виявляються зв’язаними відношеннями структурного ізоморфізму. Однак це не пояснює конкретних когнітивних механізмів виникнення символів. Належить встановити самі механізми, завдяки котрим глибинна образна змістова структура символів переноситься на поверхневий рівень мовних смислів під час їхньої інтерпретації. Символи як реальні об’єкти можуть бути зумовлені не власне мовними, а когнітивними чинниками, в основу яких закладено фундаментальні принципи діяльності людської свідомості. Власне ці процеси можна визначити й описати у мовних термінах метафори та метонімії, де предмет, процес або явище репрезентують окремі ознаки, як їхні складові, водночас цим ознакам приписують принципово вища значимість.

У випадку метонімії предмети, процеси і явища репрезентують щось, частиною чого вони є, або більше узагальнення частини. У цих обставинах образ слугує засобом репрезентації більш типового явища, якому він належить. Зокрема, статую Свободи у Нью-Йорку – Statue of Liberty – часто розглядають як символ цього міста й Америки; афінський Акрополь – загальноприйнятий символ Стародавньої Греції. Такі символи володіють особливою властивістю: вони можуть отримувати нові значення, не втрачаючи старих.

Отже, метонімія є тропом, фігурою мовлення, стилістичним прийомом, однак вона є насамперед засобом повсякденного мовлення й мовною закономірністю. Використання метонімії в текстах сприяє увиразненню мовлення, уникненню повторів, дає можливість зробити текст більш емоційно-насиченим.

2.2. Типи метонімічних переносів на позначення імені в англійській і українській мовах

Досліджуючи метонімію і метонімічний перенос в політичних текстах англійської та української мови можна виділити наступні їх типи [63, с. 216-220]:

  1. локальний тип метонімії або метонімічного переносу:

територія газета. Даний метонімічний перенос відображає країну, місто, село або інший населений пункт, події якого подані в газеті: англ.: Newport This Week – газета видається в місті Н’юпорт, інформує про новини міста та порту; укр.: Демократична Україна – всеукраїнська громадсько-політична газета;

територія, населена людьми люди, що живуть на цій території:  англ.:India celebrates Republic Day; укр.: Україна скорочує споживання російського газу;

місто, вулиця люди (організації), що перебувають у цьому приміщенні (місті, вулиці): англ.: Washington is badly broken. I think we recognize that Washington has not dealt with the problems that we have in this nation; The Elysee was never DSK’s for the talking; укр.: Лондон підозрюють у порушенні конвенції; Банкова підтвердила запланований візит Януковича до Путіна;

організація → люди, які там працюють: англ.: Ukraine and NATO: In Search of New Dynamics; укр.: Путін дав завдання «Газпрому» першочергово забезпечити потреби росіян;

місце діяльності люди, що здійснюють цю діяльність: англ.: Volyn State University hosts a presentation of the book Ukraine Incognita; укр.: кафедра просить Укрнауку затвердити його науковим співробітником;

територія пов’язані з нею почуття, переконання: англ. London is the heart of England; укр.: З Донбасом в серці − слово «Донбас» вживається зі значенням «любов до рідної землі», «патріотичні почуття»;

територія політичні чи економічні можливості: англ.: The Road to Europe Is Also Paved with Problems; укр.: Важка дорога в Європу. У наведених прикладах слово Європа означає широкі можливості, розширення ринку, відносини з іншими країнами;

місце дія, подія: англ.: Still, Chernobyl remains the worst nuclear accident in history; укр..: Так починався Чорнобиль. Компартія ігнорувала попередження КДБ; Вочевидь, це означає, що Майдан досі живе в серцях людей і повністю спростовує твердження опонентів Майдану про те, що він був спланованою політтехнологією;

територія, населена людьми люди, що живуть на цій території: англ.: President Cristina Fernández de Kirchner has accused Britain of «militarizing» the south Atlantiс; укр. Іран буде атакувати будь-яку країну, чия територія буде використовуватися «ворогом» для агресії проти нього;

країна/столиця уряд: англ.: Europe appears to be getting its act together, last summer’s downgrade of the U.S.’ credit rating was quickly forgotten, Washington is mostly behaving, and recession fears are gone; укр.: Цілком можливо, Москва знову спробує спокусити українську владу дешевшим газом – прем’єр Володимир Путін їде до Києва;

організація люди, які працюють в цій організації: англ.: When the oil company refused to let five US activists into its annual meeting, it rubbed salt in the wounds of the Gulf of Mexico disaster; укр.: Прокуратура Тернополя прийняла рішення не порушувати кримінальну справу за фактом розпалювання расової ворожнечі в публікації.

2) темпоральний тип метонімічного переносу:

період часу →  газета. У даному метонімічному переносі більший акцент робиться на співвіднесеність інформації з тим чи іншим часовим відрізком: англ.: Willamette Week − щотижневик; укр.: Дзеркало тижня – суспільно-політичний щотижневик;

подія викликані цією подією особливості поведінки (що є частковим виявом схеми «період → стан людини в цей період»): англ.: Is Kazakhstan Experiencing Its Own ‘Arab Spring’ Moment? «Арабська весна» − революційна хвиля демонстрацій і протестів, що почалися в арабському світі 18 грудня 2010 року; укр.: «13 квітня» в Порт-Саїді. 13 квітня 1990 року почалися заворушення під час матчу по футболу, який отримав пізніше назву Матч смерті;

ім’я людини час діяльності носія імені: англ.: Some say the Tea Partiers never objected to deficits under Bush; An analysis by CBS News shows that the national debt has skyrocketed under President Barack Obama – increasing more than $4 trillion; укр..: Американська організація Freedom House, яка щорічно оцінює рівень свободи в різних країнах світу, вважає, що Україна відкотилась до рівня часів Леоніда Кучми, чия каденція асоціювалась з авторитаризмом, беззаконням і корупцією, а не демократією;

час подія: англ.: Remember September 11 on the Tenth Anniversary of 9/11.

3) каузальний тип метонімічного переносу:

стан газета. Виражає ставлення до існуючого положення подій в різних сферах діяльності людей: англ.: The Ordo – звертає увагу на проблематику прав людини;

політична діяльність/належність до якої-небудь політичної течії газета: англ.: The Republican – газета республіканської партії (США); The Liberal – газета партії лібералів;

поведінка людини людина, що має певну поведінку: англ.: Visited by Loreley; укр.: Кожному дому – по Швондеру.

Наявність даного метонімічного переносу у назвах англійських та українських політичних текстів пояснюється вже створеним партійним життям. Використання такої номінації відображає те, що газети орієнтовані на своїх прихильників, прибічників тих чи інших політичних поглядів.

  1. атрибутивний тип метонімічного переносу:

вирізняльний предмет одягу газета: англ.: The White Shirt – газета Уельсу, інформує про політичні новини та новини в сфері бізнесу.

соціальна характеристика людина, наділена цією характеристикою: англ.: What can the opposition offer to society?; укр.: Влада та опозиція моцуються;

людина характерна риса людини: англ.: indecents seem to have tried to bring their viewpoints closer; укр.: кажучи вже про благородних.

Вокабулярій політичного дискурсу США та України характеризується вживанням метонімії імені, завдяки яскравості особистостей політичних лідерів. Так, Біллу Клінтону було присвоєно такі прізвиська: Boy Clinton, The Comeback Kid, A national Embarassment, Teenager, Veto Bill, Motor Voter Bill, Mr.The Era of Big Government Is Over. Гілларі Клінтон ще за часів президентства свого чоловіка отримала прізвисько President Hillary. Джордж Буш-молодший відомий за прізвиськом W або dubya, тому його неможливо було сплутати з батьком.

Метонімічні прізвиська українських політиків – агресивніші та іронічніші, ніж їхніх американських колег. Леонід Кравчук відомий серед громадян, як Макарич, Леонід Кучма залишив після свого президентства прізвиська Ґарант, Ракетник і Рудий. Олександр Мороз та Олександр Омельченко запам’ятались як Сан Саничі. Юлія Тимошенко отримала величезну кількість прізвиськ, проте найвдалішими є Юля, Леді Ю, Газова принцеса йсаркастичне Донжуана Д’Арк. Пан Ахметов відомий в народі як просто Ринат. Віктор Ющенко за свою пристрасть до бджільництва отримав прізвисько Пасічник, а за проповідницькі настрої – Месія. Зацікавлення засобів масової інформації викликали особистості Леоніда Черновецького (Льоня-космос) та Петра Порошенка (Шоколадний заєць). Перший отримав дивне прізвисько завдяки своєму інтересу до космічних матерій, а другий – власній кондитерській фабриці.

Усім без винятку політичним діячам США та України властиво забарвлювати свої промови патріотичними настроями з ціллю об’єднати народ. Тема єдності нації, яку відносять до загальнодержавних цінностей, є ключовою в їх переліку. Семантичне коло спільність – унітарність – цілісність – соборність замикається навколо головного репрезентанту єдність. Американські лідери також прагнуть об’єднати своїх громадян, а саме представників різних релігійних конфесій та “червоні” й “блакитні” штати навколо спільної мети. Семантичне коло collective – together – mutual – unity об’єднане прототипом common.

Проте існують випадки, в яких до семантичного кола приєднуються метонімічно забарвлені елементи, що можуть бути його членами лише в конкретній ситуації та лише з конкретною конотацією, наданою мовцем. Наприклад, Віктор Ющенко ототожнює концепт нація із єдністю й соборністю, розширюючи семантичне коло компонентом, який, є метонімічним: Є Україна – одна. Один Київ. Один народ. З метою наголосити на важливості національної єдності політик також часто використовує термін українство як підсилюючий лексико-семантичний маркер у своїх промовах: об’єднання всього світового українства, життя нашого українства.

У свою чергу, американські політики розширяють семантичне коло з прототипом common за допомогою метонімічно “завуальованого” компонента one. One вживається американськими політиками у значенні єдиний, -а, -е, тому й претендує на місце у цьому семантичному колі: Together. As one nation. As one people; Out of many – one.

Метомінія імені в політичних текстах часто використовується як засіб гумору. Наприклад, Сара Пейлін, губернатор Аляски, здивувала гумористично забарвленою риторикою: “What’s the difference between a pitbull and a hockey mom? Lipstick”. Нockey mom – прізвисько С. Пейлін. Жінку-політика критикував демократ Б. Обама: “You can put lipstick on a pig. It’s still a pig”. Цими словами він показав своє скептичне ставлення до сумнівного місця та досягнень губернатора Аляски в американській політиці.

У свою чергу, В. Ющенко іронізував з приводу дій Ю. Тимошенко: Чи виграємо ми, – не вона, біла з косою, я маю на увазі смерть, – а виграє українська нація, виграє український люд, виграє наша ідея”. Біла з косою – словосполучення, якщо не взяте у конкретному контексті, означає «смерть». Проте в українській політиці коса та світлий колір волосся стали невід’ємною частиною іміджу Прем’єр-міністра. Тому й не дивно, що реакція залу була неоднозначною.

Особливий гумор властивий екс-держсекретарю Сполучених Штатів Америки М. Олбрайт. У своїй прощальній промові з приводу завершення державної служби жінка-політик іронізувала, що була визнана однією з двадцяти п’яти найбільш інтригуючих осіб, поряд із клонованою вівцею, використавши метонімію: A magazine honored me as one of the world’s 25 most intriguing people – alongside a cloned sheep.

Г. Клінтон якось заявила, що Сполучені Штати Америки зможуть співпрацювати і з Україною, і з Росією (walk and chew gum). Жінка-політик, що часто протиставлялась своєму чоловікові, сорок другому президенту США Біллу Клінтону, змушена реагувати на підступні запитання дотепними відповідями: In my White House, we will know who wears the pantsuits. The pantsuits – жіночий брючний костюм, що, як правило, присутній в гардеробі ділових жінок. Таким чином, Гілларі Клінтон недвозначно дала зрозуміти, що в її Білому доміmy White House (метонімія) буде відомо, хто носитиме жіночий брючний костюм.

Отже,  загалом спільними для англійської і української мов є висока продуктивність локального типу метонімічного переносу, однією з найпоширеніших моделей є «місце → об’єкт». Частотність вживання локального типу метонімічного переносу обумовлена як загальномовними принципами виникнення асоціацій, так і характером політичної інформації, що стосується, передусім, назв країн, міст, закладів тощо. Темпоральний тип метонімічного переносу обумовлений часовим зв’язком між поняттями суміжних об’єктів. Виділяючи об’єкт за часовим параметром, мовець в конкретній ситуації асоціює поняття періоду та об’єкта, який існує та розвивається в конкретний період часу.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2

Дослідження метонімії та метонімічного переносу в лінгвістиці та визначення типів метонімічних переносів на позначення імені в англійській і українській мовах дозволяє зробити наступні висновки:

  1. В нашому дослідженні ми розуміємо метонімію як перенесення найменування, логічну основу якого складає входження об’єму одного поняття в об’єм іншого на підставі психологічних асоціацій, що відображають причинно-наслідкові, просторові, атрибутивні, темпоральні та кількісні зв’язки, які об’єктивно існують між предметами.
  2. Метонімія є засобом вторинної номінації та експресії в тексті.  Метонімія – це стилістична фігура якості, яка базується на реальному зв’язку об’єкта номінації з тим об’єктом, назва якого переноситься на об’єкт найменування.
  3. Когнітивна природа метонімії полягає в застосуванні знака одного поняття на позначення іншого в межах однієї ситуації або предметної сфери (метафора завжди обирає знаки іншої предметної сфери).
  4. Метонімія класифікується на наступні види: просторова, часова, логічна. метонімія має свої відгалуження. Ними є синекдоха та антономазія. Типи метонімічного перенесення виокремлюються за різними параметрами:  за рівневим статусом (лексичні, словотвірні, граматичні, фразеологічні);  за конвенційністю в мові (системні й оказіональні); 3) за способом суміжності (різні типи перенесення).
  5. У випадку метонімії предмети, процеси і явища репрезентують щось, частиною чого вони є, або більше узагальнення частини.
  6. Досліджуючи метонімію і метонімічний перенос в політичних текстах англійської та української мови можна виділити наступні їх типи:

— локальний тип метонімії або метонімічного переносу (територія → газета;  територія, населена людьми → люди, що живуть на цій території; місто, вулиця → люди (організації),що перебувають у цьому приміщенні (місті, вулиці); організація → люди, які там працюють; місце діяльності → люди, що здійснюють цю діяльність; територія → пов’язані з нею почуття, переконання; територія → політичні чи економічні можливості, відносини з іншими країнами; місце → дія, подія; територія, населена людьми → люди, що живуть на цій території; країна/столиця → уряд;організація → люди, які працюють в цій організації);

— темпоральний тип метонімічного переносу (період часу → газета; подія → викликані цією подією особливості поведінки; ім’я людини → час діяльності носія імені; час → подія;

— каузальний тип метонімічного переносу (стан → газета; політична діяльність/належність до якої-небудь політичної течії → газета; поведінка людини → людина, що має певну поведінку;

—  атрибутивний тип метонімічного переносу (вирізняльний предмет одягу → газета; соціальна характеристика → людина, наділена цією характеристикою; людина → характерна риса людини).

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТ АНГЛОМОВНОГО ПОЛІТИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ДИСКУРСУ

3.1. Актуальні проблеми перекладу текстів англомовного політично-інформаційного дискурсу

Сьогодні мова використовується не тільки як інструмент формування і вираження думки, але і як спосіб її приховування. В умовах політичної боротьби і переговорного процесу в світі дедалі міцнішим стає усвідомлення того факту, що політичний дискурс – проблема лінгвістична та культурна. Політичний дискурс текстово-неоднорідний. Труднощі при перекладі текстів політично-інформаційного дискурсу часто пов’язані з тим, що межі між деякими типами політичних текстів не завжди чітко визначаються в наукових дослідженнях.

Оскільки політично-інформаційний текст створюються власне для носіїв певної культури, то при перекладі їх іншою мовою перекладач стикається з низкою додаткових проблем.

У правильності і повноті передачі інформації полягає власне відмінність перекладу від переказу чи скороченого викладу, від будь-якого виду так званих адаптацій. Можливість правильно передати позначення речей, про які йдеться в оригіналі, і образів, які з ними пов’язані, передбачає наявність певних знань про дійсність, зображену в тексті оригіналу (незалежно від того, чи ці знання надбані шляхом прямого знайомства з нею, чи взяті з книг або інших джерел). Йдеться про фонові знання, тобто про сукупність уявлень, що складають реальне тло, на якому розгортається картина життя іншої країни.

У сучасних процесах міжкультурної комунікації перекладу відведена вагома роль, причому дедалі частіше переклад розуміється як механізм репрезентації інших культур. Перекладач виконує роль не вербального перекодувальника, а інтерпретатора смислового коду, закладеного у вихідному тексті. Перекладач не просто передає одиницю мови оригіналу за допомогою одиниці мови перекладу, насправді він передає функцію вихідної одиниці мови, одиницею мови перекладу, яка виконує аналогічну функцію [59, с. 45].

Процес перекладу, як би швидко він не здійснювався в сприятливих чи несприятливих умовах, розпадається на два моменти: щоб перекласти, необхідно, передусім, все зрозуміти, чітко усвідомити те, що перекладається, проаналізувати (якщо оригінал викликає ті чи інші труднощі), критично оцінити його. Далі варто вибрати відповідні засоби вираження в мові перекладу. Будь-яке тлумачення оригіналу, вірне чи невірне, і ставлення до нього з боку перекладача, позитивне чи негативне, протягом перекладу вимагає відбору мовних засобів лексичного фонду мови перекладу. Якщо перекладач працює свідомо, а не механічно, то він зацікавлений у певному виборі мовних засобів. Власне завдання – об’єктивно відобразити оригінал – сприяє відбору відповідних засобів мови перекладу, необхідних для вірного тлумачення оригіналу [59, с. 18]. Перекладений дискурс повинен так само впливати на іншомовного адресата, як і оригінал – на свого. Домінантою політично-інформаційного дискурсу є поняття цінності, яке необхідно відтворити в перекладеному політичному тексті з урахуванням ціннісної ієрархії різних культур. Для політично-інформаційних текстів важливі моральні та етичні цінності, пов’язані з особливостями національного менталітету й темпераменту [35, с. 146].

Переклад політичних текстів вимагає від перекладача особливих знань. На думку Т.Р. Кияка, в процесі перекладу сам перекладач повинен володіти «культурною компетенцією», тобто знанням чужої культури, аби виявити в тексті специфіку культури. Розуміння між людьми передбачає не лише знання граматики, але й наявність спільних культурних передумов [24, с. 152-153]. Хоча мова йде про поняття та предмети, яким можна дати точний опис та визначення, при передачі їх на мову перекладу, можливі значні відхилення та варіанти. Це пов’язано з тим, що за частотою вживання, за роллю в мові, за побутовим характером слова, що вживаються в текстах політичного дискурсу, не мають термінологічного забарвлення; вони не вирізняються навіть в найбільш буденному контексті оригіналу, не вирізняючись в ньому стилістично, є звичними для мови оригіналу і саме тому при їх перекладі виникають труднощі.

Існують різні способи перекладу, або передачі політичних текстів. Дуже широко використовується транслітерація або транскрипція (повна або часткова), тобто безпосереднє використання слів, або їх коренів в написанні літерами мови перекладу або в поєднанні з суфіксами мови перекладу: speaker – спікер, lord – лорд, Tory – Торі. Але транскрипція необхідна саме тоді, коли треба дотриматись лексичної стислості означення, аби зберегти звичність слова, яку воно мало в мові оригіналу, і разом з тим підкреслити специфічність предмету або поняття, що перекладається і не має відповідника в мові перекладу. Часто іншомовні слова переносяться в мову перекладу саме для того, щоб виділити відтінок специфічності реалії. Коли слово, яке транскрибується,вживається або рідко, або вперше переноситься в текст перекладу, то буває необхідно надавати і коментуюче пояснення і відповідний контекст.

Другий спосіб перекладу – утворення кальки. Запровадження кальки – найбільш придатний після транскрипції шлях збереження змісту й колориту політичної лексичної одиниці, яка перекладається. При перекладі лексики використовують кальки та півкальки.

Кальки – це запозичення шляхом буквального перекладу слова або звороту з наступним складанням перекладених частин без будь-яких змін. Дуже поширені кальки усталених словосполучень: House of Commons – Палата громад та ін.

Півкальки – це свого роду часткові запозичення, також нові слова або усталені словосполучення, але складені частково із свого власного матеріалу, а частково з матеріалу іншомовного слова: House of Lords – Палата лордів, Hereditary Peers – спадкові пери та ін. При калькуванні існує небезпека появи в перекладі буквалізму, який зовсім непотрібен. Перекладач повинен використовувати цей засіб перекладу лише тоді, коли в українській мові дійсно відсутнє відповідне слово або словосполучення.

Третій спосіб – описовий переклад реалій застосовується частіше ніж будь-який інший спосіб. Застосовуючи цей спосіб удається, хоча і не досить точно, передати предметний зміст лексичної одиниці, але колорит дуже часто є утраченим, тому що відбувається заміна очікуваного конотативного еквіваленту на нейтральний за стилем, тобто на слово або словосполучення з нульовою конотацією: Downing Street – резиденція премєр-міністра Великобританії; the Union Jack – прапор Великобританії та ін.

Опис, пояснення, тлумачення без збереження оригінальної лінгвістичної форми як спосіб перекладу застосовується у тих випадках, коли немає іншого способу: prorogation – офіційне розпорядження монарха про відновлення/закінчення сесії парламенту Великобританії; teller1. уповновноважений, що агітує в день виборів на виборничій дільниці голосувати за кандидата своєї партії; 2.обліковець голосів в англійському парламенті чи на будь-яких зборах; whip – організатор партійної фракції в англійському парламенті.

Вищезазначені способи перекладу в перекладацькій практиці не використовуються окремо один від одного, вони переплітаються. Адже при використанні лише одного способу перекладу текст може або втратити національну специфічність, або, навпаки, бути «перенасиченим» іншомовним розмовним матеріалом (наприклад, при застосуванні лише способу транслітерації).

При перекладі політичної лексики, часто використовується транскрипція або калька з додатковим поясненням. Наприклад: collective membership – тимчасове колективне членство в Лейбористській партії (на час виборів); іnner Cabinet – внутрішній кабінет (кабінет у вузькому складі), до якого входять керівники найважливіших міністерств на чолі з прем`єр-міністром; an English bluebook – англійська «Синя книга» – збірник документів, що видається з санкції парламенту Великої Британії в синіх палітурках та ін. Подібні пояснення, звичайно, неможливо зробити в тексті перекладу, для цього робиться зноска.

Деякі політичні реалії, стали інтернаціоналізмами. В українську мову вони увійшли як завдяки транскрипції (наприклад: парламент, спікер, лобі), так і завдяки калькуванню, наприклад: First/second/third reading – перше/друге/третє читання в Парламенті.

Англійські політичні лексичні одиниці передаються, як правило, шляхом транслітерації або калькування. Іноді до слова, переданого шляхом транслітерації або калькування, може додаватися пояснення в дужках або зноска. В деяких випадках може застосовуватись наближений переклад. Для правильного професійного перекладу перекладач повинен не лише добре знати іноземну та рідну мови, але й володіти фоновими знаннями, бути обізнаним з культурою, історією, менталітетом, традиціями та звичаями народу, мову якого він використовує при перекладі.

Отже, переклад політичної лексики передбачає застосування наступних перекладацьких прийомів – транскодування, калькування та описовий переклад. Прийом транскодування включає в себе транслітерацію і транскрипцію. Більшість лексики у політичному дискурсу є загальновідомою, але є і така, що не має еквівалентів, адже відноситься до культурних традицій, наприклад, американського народу і тому, не може бути зрозумілою українському народові, і потребує описового перекладу. Наведемо деякі приклади: Yanukovich’s party contains the largest core of unreconstructed apparatchik of any party [84, c. 1].У партії Януковича, як у жодній іншій, існує потужне ядро непоправних апаратників [68  , c. 1]. Тут перекладач вдається до прийому транскодування, і додає також закінчення множини в українському перекладі, з метою передачі екстралінгвального аспекту.

Основними причинами існування лексичних труднощів в текстах політично-інформаційного дискурсу є відсутність в мові перекладу відповідників нових термінів, особливості багатозначності англійських і українських слів, особливості словотвору і термінотворення в англійській та українській мовах та ін. Стійкість і чіткість побудови речень допомагає легко розпізнати трансформації та конструкції, що мають місце у текстах оригіналів і їх відповідниках. Досліджуючи  переклад текстів політично-інформаційного дискурсу, можна замітити, які конструкції вживаються найчастіше, і який спосіб передачі матеріалу слід застосовувати в тій чи іншій ситуації. До таких способів відноситься конкретизація та генералізація значення слова, додавання або вилучення слова та перестановку слова.     До найбільш вживаних лексико-граматичних трансформацій при перекладі текстів політично-інформаційного дискурсу відносяться наступні:

  1. заміна однини множиною. Наприклад: State Parties recognize the right of the child to the enjoyment of the highest attainable standard of health. –Держави-учасниці визнають право дітей на користування найдосконалішими існуючими послугами системи охорони здоров’я [17];
  2. заміна частин мови. Наприклад: Тo this end, State Parties shall promote the conclusion of bilateral or multilateral agreements or accession to existing agreements. – З цією метою держави-учасниці сприяють укладанню двосторонніх чи багатосторонніх угод або приєднуються до чинних угод [17];
  3. змінення порядку слів у реченні. Наприклад: State Parties shall take all appropriate measures to ensure to women, on equal terms with men and without any discrimination, the opportunity. Держави-учасниці вживають усіх відповідних заходів, щоб забезпечити жінкам можливість на рівних умовах з чоловіками і без будь-якої дискримінації [17];
  4. переклад герундіальних конструкцій. Наприклад: No State Party shall expel, return or extradite a person to another State where there are substantial grounds for believing that he would be in danger of being subjected to torture. –  Жодна держава-учасниця не повинна висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави вважати, що ій там може загрожувати застосування катувань [17];
  5. об’єднання речень. Наприклад: No one shall be subjected to torture or to cruel, inhuman or degrading treatment or punishment. In particular, no one shall be subjected without his free consent to medical or scientific experimentation. –  Нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або принижуючому гідність поводженню, а також жодну особу не може бути без її добровільної згоди піддано медичним чи науковим дослідам [17].

Таким чином застосування вищезазначених лексичних та граматичних перекладацьких трансформацій в процесі передачі англомовних текстів політично-інформаційного дискурсу засобами української мови обумовлене диференційною лінгвістичною природою англійської та української мов, а також є необхідною умовою при вирішенні проблеми адекватності перекладу.

Переклад фактажу в політично-інформаційних текстах не спричиняє занадто багато проблем на відміну від перекладу тих частин промов, які виражають емоційні аргументи. Це пояснюється тим, що мовні одиниці, які виражають раціональні факти зазвичай вживаються в прямому значенні (іноді навіть є моносемантичними): John McCain proposes $200 billion in new tax breaks for corporate America, $1 billion alone for just eight of the largest companies, but no relief for 100 million American families. Джон МакКейн пропонує знизити податки американських корпорацій на 200 мільярдів доларів і на 1 мільярд – восьми найбільших компаній, але не пропонує жодних знижок для 100 мільйонів американських родин [51, с. 113-114]. Як видно з цього прикладу, при перекладі не виникло значних проблем. Так, звичайно, при перекладі речення зазнало змін (ці зміни пов’язані з нормами мови перекладу), але це зміни у структурі самого речення. При перекладі такого тексту (інформативного) не виникає труднощів з передачею у мові перекладу стилістичного та прагматичного аспекту мовних одиниць. Адже даний тип тексту не містить образності, не передає почуття та емоції.

Під час вирішення лексичних проблем перекладу варто пам’ятати про адекватність перекладу. Існує три типи еквівалентності перекладу [59, с. 53]:

  1. формальна еквівалентність – подібні зміст, структура та семантичні компоненти речення: John McCain was wrong Джон МакКейн був неправий;
  2. часткова еквівалентність – невідповідність може бути на лексичному, граматичному чи стилістичному рівнях. Еквівалентність цього рівня досягається завдяки перекладацьким трансформаціям (лексична і граматична субституція, додавання, опущення, парафраз, компенсація). Під час досягнення цього типу еквівалентності особливу увагу варто приділяти стилістичним та прагматичним аспектам еквівалентності. Дотримання стилістичної еквівалентності означає використання під час перекладу лексичних одиниць які б мали відповідну стилістичну та емотивну конотацію (слова високої стилістичної тональності, нейтральної та зниженої). Прагматична еквівалентність досягається лише за умов врахування екстралінгвістичного контексту та фонових знань перекладача: Millions of Americans have been knocked down. – Мільйони американців просто збиті з ніг [51, с. 113-114].
  3. ситуативна еквівалентність – одне і те саме явище у мові оригіналу та у мові перекладу описується з різних точок зору через неспівпадіння мовних картин світу. До цього типу еквівалентності належить переклад кліше, наказів, застережень, фразеологічних одиниць, сталих виразів тощо. На цьому рівні під час передачі змісту і смислу повідомлення форма вираження не зберігається взагалі: something is out of kilter – щось пішло не в те русло.

У словниковому складі кожної мови існує велика група слів, яка має постійне емоційне значення. Але це не ті слова, які вказують на предмети, явища чи поняття, це ті слова, які конотативно забарвлені. У категорію політичних лексем входять слова різних груп: вигуки, слова, які виражають людські емоції, а також слова, які безпосередньо не співвідносяться з предметами чи явищами, а виражають почуття, емоції та ставлення людей до цих предметів та явищ. Вони можуть вживатися у будь-якому контексті, що і спричинило десемантизацію їхніх значень: awfully nice, pretty good. У таких випадках вони виступають у ролі інтенсифікаторів. Іноді ці лексеми виконують роль вигуків: Fine! Awful! Під час перекладу слід підібрати у мові перекладу лексеми з відповідним емотивним навантаженням: gas prices went up dramatically (С. Палін); what really happened (Х. Клінтон); public policy that truly reflects our values; we know too well how both the Republican and Democratic Parties operate (С. МакКіні). Переклад прислівника dramatically ускладнюється тим, що за звучанням дуже схожий на український прислівник драматично, але  насправді цей прислівник має значення ефектно, яскраво, вражаюче, неймовірно, значно, сильно. Для перекладу було обрано значення неймовірно, адже воно повністю передає емотивність англійського прислівника: ціни на газ неймовірно зросли. Для перекладу наступних двох прислівників варто взятии такі українські відповідники, як насправді та правдиво: що насправді трапилося; державна політика, яка правдиво відображає наші цінності. Що ж до останнього інтенсифікатора too well, то для його перекладу слід використати відповідник занадто вже добре, адже він у повній мірі передасть емотивність лексеми оригіналу умові перекладу: Занадто вже добре ми знаємо як працюють Республіканська та Демократична партії [51, с. 113-114].

Також при перекладі цього речення було застосовано транспозицію означення занадто вже добре було перенесено на початок речення з метою посилення стилістичного ефекту.

На особливу увагу заслуговує переклад епітетів. Промови жінок-політиків викликають більше труднощів при перекладі ніж промови чоловіків, адже ці промови більш насичені емоціями. У своїх промовах жінки використовують більше епітетів ніж чоловіки. Дуже часто ці елементи мови оригіналу можна замінити рівноцінними за образністю елементами мови перекладу. Проте, іноді не вдається зберегти у повній мірі образність цих одиниць. Для прикладу візьмемо такі епітети: stolen elections, a sick government, «wasted» vote, right reasons, a vital pipeline. Епітети stolen і wasted виражають марність минулих виборів і використані для того, щоб застерегти виборців від колишніх помилок. Тому емотивність не буде втрачена якщо дослівно їх перекласти – вкрадені вибори та змарнований голос.

Переклад словосполучення a sick government можливий шляхом смислового розвитку. У цьому випадку дослівний переклад неможливий, адже було б занадто грубо – хворий уряд. Саме тому це словосполучення можна передати як слабкий чи недієздатний уряд. Емотивність цього елементу у даному випадку дещо втрачається. Наступний епітет: Americans expect us to go to Washington for the right reasons також варто передати за допомогою смислового розвитку, адже іменник до якого відноситься цей епітет має багато значень причина, мотив, аргумент, підстава, привід. Якщо для перекладу обрати варіант підстава, епітет можна передати за допомогою прикметника вагома: Американці очікуть, що ми маємо вагомі підстави для того, щоб потрапити у Вашингтон… Епітет vital у словосполученні a vital pipeline перекладається як життєво важливі трубопроводи. При цьому емотивність слова та його прагматичне навантаження не втрачається, адже йде мова про вирішення проблеми постачання енергоносіїв, без яких не може існувати жодна розвинена країна [51, с. 113-114].

Одним з важливих елементів політично-інформаційних текстів є метафоричні висловлювання та фразеологічні одиниці. Усі політики застосовують ці одиниці мови у своїх промовах, хоча жінки роблять це частіше. Передача цих одиниць також викликає труднощі при перекладі політичних текстів. Як відомо, у мові перекладу метафоричні висловлювання мови оригіналу можна передати декількома шляхами – повним еквівалентом, метафорою з подібною образністю, або методом опису, повністю втративши при цьому образність вихідної метафори [59, с. 78]. Для прикладу: Yes, we must provide more ladders to success for young men who fall into lives of crime and despair (Б. Обама); average hockey mom (С. Палін). метафоричне висловлювання provide more ladders to success та fall into lives of crime and despair у тексті перекладу можна передати шляхом застосування метафор з подібною семантикою дати шанс досягти успіху та зійшли з правильного шляху. Форма вираження при цьому змінилася майже повністю: Так, ми повинні дати шанс досягти успіху молодим людям, які зійшли з правильного шляху. Метафора average hockey mom потребує пояснення, адже в українській мові немає такого поняття, яке б допомогло повністю передати значення цієї метафори. Average hockey mom означає, що це звичайна пересічна мати, основним завданням якої є виховання дітей. Образність цього висловлювання втрачена повністю.

Що ж до фразеологічних одиниць в політично-інформаційних текстах то їхнє значення у мові перекладу також передається декількома шляхами:

  1. Повними еквівалентами, якщо вони мають міжнародний характер (походять з латинської чи давньогрецької мов або є цитатами з Біблії тощо) або є сталими словосполученнями (значення цих одиниць випливає зі значення окремих їхніх частин) [59, с. 65]: Pandora’s box – скринька Пандори, sword of Damocles – Дамоклів меч, above suspicion – поза підозрою.
  2. Частковими еквівалентами або одиницями з відповідною образністю перекладаються фразеологічні зрощення [59, с. 66]: The Bush-McCain foreign policy has dug us into a very deep hole with very few friends to help us climb out. Хоча в українській мові існує подібна фразеологічна одиниця – викопати комусь яму, але у промові цей вислів зазнав трансформації. Тож дане речення варто перекласти наступним чином: Завдяки політиці Буша-МакКейна ми опинилися у дуже глибокій ямі, і залишилося лише декілька друзів, які можуть допомогти нам з неї вибратися. Як видно з прикладу, при перекладі це речення зазнало багатьох перетворень (додавання, смисловий розвиток, зміна типу речення), але всі вони були застосовані з метою збереження смислового навантаження та емотивності висловлювання.  Наступну фразеологічну одиницю можна передати за допомогою фразеологічної одиниці з відповідною образністю: When they did not allow blacks to vote in their primaries it was the straw that broke the camel’s back. Коли вони не дозволили чорношкірим брати участь у їхньому голосуванні – це вже вийшло за всі межі/чаша булла переповнена. У даному випадку для перекладу можуть бути використані два варіанти перекладу.
  3. Описовим перекладом передаються фразеологічні одиниці-ідіоми (їхнє значення неможливо встановити зі значення окремих їхніх частин) [59, с. 66]. Наприклад: We will move heaven and earth to gіve our children good education. Цей вираз можна передати шляхом пояснення: Ми зробимо все можливе для того, щоб наші діти отримали хорошу освіту. Для перекладу фразеологічної одиниці з наступного речення – I can’t make head nor tail of his speech – також варто перекласти за допомогою описового перекладу, адже в українській мові немає фразеологічної одиниці з відповідним чи подібним значенням: Я неможу нічого зрозуміти з його промови. При перекладі таких фразеологічних одиниць неможливо зберегти образність висловлювання.

Як відомо, щоб стати ближчим до аудиторії, політикинамагаються висловлюватися зрозумілою для аудиторії мовою. Зцією метою у своїх промовах вони використовують розмовнулексику. Саме при передачі емотивності такої лексики виникаютьтруднощі. Адже тут необхідно зберегти стильову еквівалентність.Одиниці розмовної лексики мови оригіналу необхідно передавативідповідними одиницями мови перекладу: … a plan that would gamble your retirement (Б. Обама) – план, який би поставив на карту вашу пенсію;…we must take out Osama bin Laden and his lieutenants (Б. Обама) – ми повинні захопити Осаму бін Ладена та його помічників, якщо вони потраплять в поле нашого зору. Дієслово to gamble вживають гравці в азартні ігри. Воно маєдекілька значень – грати в азартні ігри, сильно ризикувати, тожпереклад поставив на карту можна вважати правильним, якийповністю передає семантику дієслова to gamble. При перекладіфразового дієслова take out також виникли труднощі, адже воно –багатозначне: виймати, видаляти, виходити, виводити, забрати з собою, руйнувати, турбувати тощо. Тож, з огляду насмисловий розвиток, перекладачем використане дієслово захопити. Приперекладі іменника lieutenants була застосована лексична трансформація – генералізація, адже маються на увазі усі, хто допомагав О. бін Ладену у його діяльності.

Отже, переклад політично-інформаційних текстів передбачає використання наступних методів та прийомів як  конкретизація та генералізація значення слова, додавання або вилучення слова та перестановку слова. До найбільш вживаних лексико-граматичних трансформацій при перекладі текстів політично-інформаційного дискурсу відносяться заміна однини множиною; заміна частин мови; змінення порядку слів у реченні; переклад герундіальних конструкцій; об’єднання речень.

3.2. Проблема збереження аргументації під час перекладу стилістичних фігур

Виступи деяких політиків визначаються домінантною роллю економії мовних засобів, відносною свободою в дотриманні вимог мовної норми, вживанням лексичних і граматичних одиниць, які є маркерами суб’єктивних вподобань, прагматичних спрямувань і тактик адресанта, що в цілому визначає нішу їхньої соціальної приналежності та соціально-політичних інтересів.

Термінологічна та професійна лексика в політично-інформаційних текстах позбавлена емоційності прагне до однозначності та абсолютної визначеності, що і притаманно мовленню більшості політиків. Збереженню аргументації в перекладі сприятие використання відповідної термінологічно маркованої лесики: George Bush: As the housing market has declined, banks holding assets related to home mortgages have suffered serious losses. – Оскільки на ринку нерухомості почалися проблеми, банки, які тримали активи, що стосувалися іпотек, зазнали серйозних збитків [37].

Або:  Barack Obama: Passions fly on immigration, but I don’t know anyone who benefits when a mother is separated from her infant child or an employer undercuts American wages by hiring illegal workers. – Імміграцію звинувачують у всіх бідах, та я не знаю жодної людини, яка б отримала користь від того, що немовля заберуть у матері, або від того, що роботодавець, найнявши нелегального працівника, позбавить зарплатні американця [37].

Мовленнєво-стилістичні засоби вираження по суті є прийомами мовленнєвого впливу та аргументації. Вони включають стилістичні фігури і тропи. Серед тропів найчастіше в політично-інформаційному дискурсі вікористовуються метафора, метонімія, порівняння, алюзія, епітет. Стилістичні тропи створюють значний впливу в силу своєї новизни, несподіванки, прояви автором своєї творчої індивідуальності.

Отже, засобами аргументації в політично-інформаційному дискурсі є:

  1. Порівняння: Hillary Clinton: A connection to global information networks is like an on-ramp to modernity. – Підключення до всесвітніх інформаційних мереж це наче міст у сучасність [37]. В даному прикладі використано художнє порівняння like an on-ramp, що перекладено словосполученням наче міст, оскільки пряме значення слова onramp – пандус було б недоречним, і, можливо, зрозумілим не всім слухачам. Зміна образу спрощує розуміння, і в той же час не змінює прагматику речення

Інший приклад: Margaret Thatcher: These radical names were like the light reaching Earth from stars that were long extinct. – Ці радикальні імена були неначе сяйво давно згаслих зірок на Землю [37].У перекладі цього порівняння було збережено образ, але нейтральний переклад слова light світло замінено більш експресивним сяйво, яке є до того ж притаманним жіночому образу.

  • Метафора. Наприклад: Hillary Clinton: They have provided a lodestar to every succeeding generation, guiding us, galvanizing us, and enabling us to move forward in the face of uncertainty. – Вони стали провідною зорею для всіх майбутніх поколінь, ведучи нас, закликаючи нас до дій та даючи можливість рухатись вперед в умовах невизначеності [37]. У перекладі слова a lodestar –провідна зоря використовується  абсолютний еквівалент, оскільки цей образ не є чужим для української ментальності і розуміння. Заміна нейтрального слова зірка словом зоря робить переклад більш притаманним українській мові, так само як і більш характерним для жіночого емоційного мовлення.
  • Метонімія. Аргументованість, логічність, когезія елементів політичного тексту, відсутність зайвої емоційності, залучення книжкових елементів і соціально обґрунтованої, науково-популярної лексики надають їх спічам динамічності, влучності і разом з тим простоти та адекватності ситуації: George Bush: I am honored to join you all today to express America’s solidarity with those who yearn for liberty around the world. – Бути сьогодні тут, з вами, щоб висловити солідарність Америки з тими, хто прагне свободи по всьому світі – честь для мене [37]. Метонімічний вираз America’s solidarity свідчить про те, що мовець говорить про американців як об’єднану націю.
  • Питальні, риторичні речення. Наприклад:  Margaret Thatcher : Is it to be a tightly-regulated, centralized bureaucratic federal state, imposing uniform standards throughout the Continent? – Чи має вона бути суворо керованою, централізованою бюрократичною державою, що нав’язує уніфіковані стандарти всьому континенту? [37].Риторичні питання не вимагають відповіді, хоча і звернені до співрозмовника, вони певним чином впливають на адресата. Так, вимовляючи риторичне питання, промовець спонукає слухача самому знайти відповідь і, в той же час, переконує його, що це і є єдина правильна відповідь. Жінки-політики до того ж, як бачимо з прикладу, уникають прямих вказівок на правильність своєї точки зору, а нібито обговорюють її і приймають рішення  разом з аудиторією.
  • Стилістичні інтенсифікатори. Наприклад:  Cynthia McKinney: It is really unfortunate that the former congresswoman from Georgia has not been able to bring herself to stand with our government, with our troops when we have an open declaration of war against the terrorists. – Нам і справді дуже шкода, що попередня жінка-член конгресу з Грузії не змогла порозумітися з нашим урядом та збройними силами, в той час як ми оголосили війну проти терористів [79].

Або: Hillary Clinton: But on the broader set of issues, we hope to really have the kind of discussion that might lead to a better understanding. – Але розглядаючи питання більш глобально, ми і справді сподіваємося на таку дискусію, яка сприяла б кращому порозумінню [73].

Інший приклад:  Cynthia McKinney: I think she has shown throughout her entire career the kind of courageous leadership and progressive vision that we desperately need in America’s political system. – Я вважаю, що протягом всієї її кар’єри вона показала саме таке лідерство та прогресивне бачення, якого нам так бракує в політичній системі Америки [73]. Аналізуючи два останні приклади можна помітити, що у той час як в англійській мові словосполучення kind of вказує на певний тип явища, в українському перекладі воно виступає в ролі підсилювача. Буквальний переклад слова kind тип, вид при цьому опускається, але зберігається бажання інтенсифікації.

  • Повтори, паралелізм, хіазм: Cynthia McKinney: The racket is about war crimes, torture, crimes against the peace. The racket is about crimes against the Constitution, crimes against the American people, and crimes against the global community. – Нас бентежать військові злочини, тортури, злочини проти миру. Нас бентежать злочини проти Конституції, злочини проти американського народу, і злочини протии світової спільноти [73]. В даному прикладі спостерігається подвійний паралелізм. По-перше, анафоричний початок двох речень Тhe racket is about…», перекладений на українську мову як Нас бентежать…, справляє враження залученості жінки-політика до процесу, небайдужості, що, як правило, притаманно саме жінкам. По-друге, постійно повторюється словосполучення crimes against, що збережено в перекладі, оскільки така кількість повторів привертає увагу і посилює прагматичний ефект речення.

Ускладнений повтор– In politics, there are some candidates who use changes to promote their careers. And then there are those, like John McCain, who use their careers to promote changes. – Серед політиків є ті, хто використовує зміни для того, щоб сприяти розвитку власної кар’єри. Проте, є і такі, як Джон МакКейн, хто використовує власну кар’єру, для того щоб спровокувати зміни [51, с. 121]. У даному випадку неможливо повноцінно передати ускладнений повтор у мові перекладу через відмінні особливості будови мови оригіналу та мови перекладу. Ці відмінності пов’язані з валентністю мовних одиниць та з правилами перекладу інфінітивних конструкцій англійської мови на українську.

  • Модальні конструкції. Наприклад:  Condoleezza Rice: It would have been so easy for them to give in to despair, and to send that message of hopelessness to their children. – Їм було б так легко віддатися відчаю та відправити те послання безнадійності своїм дітям [81]. Або: Margaret Thatcher: I believe — and I have been urging this on NATO members since 1990 — that the American and Europeans ought to be able to deploy our forces outside the area for which the present North Atlantic Treaty allows. – Я вважаю, і я закликала до цього членів НАТО з 1990 року, що американці і європейці повинні бути здатними дислокувати свої війська поза територіями, які обумовлені чинним Північноатлантичним договором [82]. Дані речення слугують прикладом того, що використання модальних конструкцій є притаманною рисою мовлення політиків. Таким чином виражається суб’єктивне ставлення мовця до того, що повідомляється.
  • Короткі прості речення, элліпсис. Наприклад:  George Bush: The plan we are executing is aggressive. It is the right plan. It will take time to have its full impact. It is flexible enough to adapt as the situation changes. And it is big enough to work. – План, який ми виконуємо, агресивний. Це правильний план. Він потребує часу, щоб почати діяти. Він достатньо гнучкий, щоб пристосовуватися до змін ситуації. І він достатньо масштабний, щоб спрацювати [71].

Або:  Joe Biden: There he met men and women who had lost their jobs. Their neighborhood was devastated when the local steel plant closed. Their dreams deferred. Their dignity shattered. Their self-esteem gone. – Там він зустрів чоловіків та жінок, які втратили роботу. Їх район був розорений, коли закрили місцевий металургійний завод. Вони полишили свої мрії. Їх гідність була розбита. Самоповага зникла [70]. Подібні конструкції дозволяють коротко, чітко і ясно довести до читача думку автора і легко сприймаються (особливо в аудіорежимі), причому в перекладі деякі англійські синтаксичні конструкції, що в силу аналітичності мови не можуть ігнорувати предикати, незважаючи на лексичну перевантаженість, стають еліптичними у флективних українській мові.

  • Анафора – повторення одного і того самого слова на початку окремих, співвіднесених між собою відрізків мовлення: Vote your dreams. Vote your conscience. Vote our future. – Голосують ваші мрії. Голосує ваша совість. Голосує ваше майбутнє [51, с. 122]. У даному прикладі анафора утворилася завдяки інверсії. У наведеному прикладі ця стилістична фігура була збережена при перекладі.
  • Епанафора – повторення на початку нового речення слів, якими закінчилося попереднє: When I look at my grandchildren – I realize why I’m here. I’m here for their future. Коли я дивлюся на своїх онуків – я розумію чому я тут. Я тут заради їхнього майбутнього [51, с. 122].
  • Епіфора – повторення кінцевих елементів – підсилює значення повторюваного компоненту, підбиває підсумки як у логічному, так і у емоційному плані: The fact is, al-Qaida and the Taliban-the people who actually attacked us on 9/11 – have regrouped in those mountains between Afghanistan and Pakistan and are plotting new attacks. And the Chairman of the Joint Chiefs of Staff echoed Barack’s call for more troops. John McCain was wrong. Barack Obama was right. Now, after seven years of denial, even the Bush administration recognizes that we should talk to Iran, because that’s the best way to advance our security. Again, John McCain was wrong. Barack Obama was right. При перекладі необхідно зберегти цю стилістичну фігуру, адже вона сприяє ритмічності мови, яка, у свою чергу, підвищує рівень уваги аудиторії до оратора. До того ж, нова інформація на знайомому фоні краще запам’ятовується: Відомо, що ал-Каіда і Талібан, які атакували нас 11 вересня, знову згрупувалися в горах між Афганістаном та Пакистаном і готують нові напади. І тепер Об’єднаний комітет керівників штабів прислухався до закликів Б.Обами збільшити чисельність військ. Дж.МакКейн помилявся. Б.Обама був правий. І тепер, після 7 років ігнорування, в адміністрації Дж.Буша зрозуміли, що ми повинні провести переговори з Іраном, адже це найкращий шлях захистити нашу країну. І знову, Дж.МакКейн помилявся. Б.Обама був правий. У даному випадку епіфорабула збережена у тексті перекладу.

Отже, у політично-інформаційних текстах аргументація виражається логічними фактами та емоційними аргументами. Труднощі перекладу виникають у результаті прагнення перекладача зберегти стилістичну та прагматичну еквівалентність лексем мови оригіналу у мові перекладу. Багато проблем виникає при перекладі емоційно-забарвленої лексики, стилістичних тропів (наприклад метафор), фразеологічних одиниць, стилістичних фігур тощо. Дуже часто при перекладі змінюється структура речень тексту оригіналу у тексті перекладу: прості речення об’єднуються у складні і навпаки, або частина складного речення у тексті перекладу виражається вставною конструкцією. Збереження сили емоційних аргументів залежить від знань та умінь перекладача відтворювати значення цих одиниць мови оригіналу у мові перекладу.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3

Дослідження актуальних проблем перекладу текстів англомовного політично-інформаційного дискурсу та висвітлення проблем збереження аргументації під час перекладу стилістичних фігур дозволяє зробити наступні висновки:

  1. Лексичні проблеми перекладу політично-інформаційних текстів пояснюються, перш за все, неспівпадінням в концептуальних картинах світу українського і американського народів. Іншою перепоною для сприйняття аргументів політиків, носіїв мови оригіналу, аудиторією мови перекладу є недостатня база фонових знань про країну мови оригіналу. Переклад фактажу не викликає значних труднощів, адже виражається мовними одиницями у прямому значенні та не містить емотивного навантаження.
  2. Переклад політичної лексики передбачає застосування наступних перекладацьких прийомів – транскодування, калькування та описовий переклад. Прийом транскодування включає в себе транслітерацію і транскрипцію. Більшість лексики у політичному дискурсу є загальновідомою.
  3. Існує три типи еквівалентності перекладу: 1) формальна еквівалентність; 2) часткова еквівалентність; 3) ситуативна еквівалентність.
  4. Основними причинами існування лексичних труднощів в текстах політично-інформаційного дискурсу є відсутність в мові перекладу відповідників нових термінів, особливості багатозначності англійських і українських слів, особливості словотвору і термінотворення в англійській та українській мовах та ін.
  5. Переклад політично-інформаційних текстів передбачає використання наступних методів та прийомів як  конкретизація та генералізація значення слова, додавання або вилучення слова та перестановку слова. До найбільш вживаних лексико-граматичних трансформацій при перекладі текстів політично-інформаційного дискурсу відносяться заміна однини множиною; заміна частин мови; змінення порядку слів у реченні; переклад герундіальних конструкцій; об’єднання речень.
  6. Одним з важливих елементів політично-інформаційних текстів є метафоричні висловлювання та фразеологічні одиниці. У мові перекладу метафоричні висловлювання мови оригіналу можна передати декількома шляхами – повним еквівалентом, метафорою з подібною образністю, або методом опису, повністю втративши при цьому образність вихідної метафори. Фразеологізми перекладаються повними, частковими еквівалентами, або описовим перекладом.

РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕКЛАДУ МЕТОНІМІЇ ІМЕНІ НА МАТЕРІАЛІ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ

4.1.  Прийоми перекладу метонімії імені в текстах політичних промов

Вживання метонімії в англомовному політично-інформаційному дискурсі направлене на індивідуалізацію об’єкта шляхом виділення якої-небудь характерної риси та витіснення її на перший план при способі іменування.

Основною проблемою перекладу метонімії імені є розходження як у способах метонімізації, так і в ступені її поширеності в мовленні у мовах оригіналу та перекладу. Це розходження часто супроводжується і пояснюється різними традиціями метонімічного вираження у вихідній і перекладацькій культурі.

Існує три типи еквівалентності перекладу [13, c. 38]:

1)       формальна еквівалентність;

2)       часткова еквівалентність;

3)       ситуативна еквівалентність.

Перекладач при створенні текстів мовою перекладу може використовувати в різноманітних сполученнях наступні стратегії: стратегія вияснення жанрово-стильової приналежності тексту; стратегія визначення домінантної насиченості; стратегія можливого прогнозування; стратегія спроб та помилок; стратегія компресії/декомпресії; стратегія компенсуючих модифікацій; стратегія передачі світосприйняття; стратегія дослівного перекладу [11, c. 10].

За змістом розрізняють вільний, дослівний та літературний (адекватний) переклад. Вільний переклад (усний і письмовий) являє собою передавання змісту тексту. Дослівний переклад – переклад, при якому передається значення складових елементів речення з можливим порушенням норми рідної мови. Дослівний переклад допомагає глибше проникнути у значення лексичних і граматичних одиниць тексту, зіставити мовні явища рідної та іноземної мов.

Практика літературного перекладу доводить, що його мета полягає в тому, щоб проінформувати читача, яким чином відбувається комунікація автора зі своїм читачем. При цьому для досягнення адекватності  враховуються не лише синтаксичні та семантичні, але й прагматичні виміри мовних одиниць. В роботі зупинилися на деяких прийомах в перекладі, які можуть бути використані незалежно від комбінації мов в перекладі метонімії імені.

Експлікація або описовий переклад – це лексико-граматична трансформація, при якій лексична одиниця вихідної мови замінюється словосполученням, яке експлікує її значення, тобто дає більш менш повне пояснення або визначення цього значення мовою перекладу

Конкретизація понять полягає в переході від родового поняття до видового. Конкретизація являє собою заміну слова або словосполучення вихідної мови з ширшим наочно-логічним значенням слова або словосполучення мови перекладу з вужчим значенням.

Генералізація понять протилежна прийому конкретизації: мова йде про перехід від видового поняття до родового. Прийомом генералізації понять доводиться користуватись, якщо в мові перекладу немає конкретних понять, аналогічних поняттям вихідної мови.

Прийом смислового розвитку використовується для того, щоб донести до читача перекладу семантичну основу метонімії імені.

Крайнім випадком такого способу перекладу при перекладі імен є так званий «антонімічний переклад», коли форма слова або словосполучення змінюється на протилежну (позитивна – на негативну і навпаки), а зміст одиниці, що перекладається, залишається в основному подібним.

Найбільшу складність для перекладу представляють такі випадки метонімічного перенесення, що базуються на асоціації: між предметом і однією з його ознак – метонімічний епітет; між цілим і частиною предмета – синекдоха; між власною і загальною назвою, що володіють спільною змістовно-ознаковою основою – антономазія.

Семантична основа стилістичних фігур оригіналу дуже часто передається за допомогою прийому цілісного осмислення, де зв’язок внутрішньої форми основи оригіналу і перекладу засновано на другорядних ознаках, що перехрещуються.

В політично-інформаційному дискурсі частим є вживання власних назв. Переклад власних назв на українську мову, здійснюється з використанням правила транскрипції, транслітерації, транспозиції або калькування (ДОДАТОК).

Так, метонімія в політично-інформаційному тексті може перекладатись за допомогою еквіваленту: Condoleezza Rice: In the preface to his memoirs, published in 1969, Dean Acheson wrote of the post-war period that «those who acted in this drama did not know, nor do any of us yet know, the end.» – У передмові до своїх мемуарів, опублікованих в 1969 році, Дін Ачесон писав про післявоєнний період, що «люди, які грали свої ролі в цьому спектаклі, не знали, як і досі не знаємо ми, його кінця» [37].

Таким чином можна зробити висновок, що у межах політично-інформаційного дискурсу, метонімія імені перекладається або описово для уникнення двоякості або незрозумілості, що і знищить її у межах контексту, або залишається та переноситься на позначуване явище, концепту у мові перекладу. Найважливіший аспект перекладу метонімії – це правильне тлумачення номінативної суті даного стилістичного тропу, його прагматичного наміру у межах контексту та відповідна інтерпретація у вихідній мові.

The Senate may vote on the governor’s confirmation during the lame-duck session, but the House will probably postpone its vote until next year [78, c.1]. – Сенат, можливо, висуне на голосування питання про ствердженнягубернатора на своєму засідання з приводу передачі повноважень новообраному складу. Стосовно палати представників, вона, можливо, відкладеголосування до наступного року [65, c. 1]. Словосполучення lame-duckдоводиться перекладати описово, через те, що воно являє собою реалію відсутнюв українському суспільно-політичному житті. Для того, щоб надати адекватний переклад, перекладач повинен володіти потужною базою фонових знань, або у разі можливості звертатися до додаткових джерел інформації. Звернення до історичних подій, що багато означають для народу, часто зустрічається і у промовах політичний діячів. Такі посилання мають свою специфічну мету, а тому дуже важливо надавати уточнення, для того щоб цільова аудиторія змогла зрозуміти всю важливість промови. Наведемо приклад: On this day let’s commemorate the heroes who died for Victory, martyrs of Nazi and Soviet camps, victims of Holodomor, deportation and Holocaust [77, с. 1]. – У цей день згадаймо героїв, що полягли за Перемогу, мучеників Освенцимів і ГУЛАГів, жертв Голодоморів (голодомор-геноцид 19321933 років), депортацій і Голокосту [66, c. 1].

В американському політичному дискурсі широковживаними є метафори- ремінісценції – яскраві приклади спостерігаємо і у заключній, найбільш піднесеній частині Інавгураційної промови Президента США Барака Обами. З метою здійснення емоційного впливу на цільову аудиторію промовець використовує метафори погоди, котрі базуються на універсальних архетипах природного циклу, а також холоду: America, in the face of our common dangers, in this winter of our hardship, let us remember these timeless words. With hope and virtue, let us brave once more the icy currents, and endure what storms may come (Barack Obama). Америко! Перед лицем загальної загрози в зиму наших труднощів давайте згадаємо ті безсмертні слова. З надією та достоїнством давайте ще раз упораємося із крижаними потоками та витримаємо бурі, які очікують нас [30, c. 15].

Отже, в політично-інформаційному дискурсі переклад метонімії імені здійснюється з використанням правила транскрипції, транслітерації, транспозиції або калькування. Метонімія в політично-інформаційному тексті може перекладатись за допомогою еквіваленту.

4.2. Збереження комунікативно-прагматичного навантаження метонімій імені при перекладі політичних промов

Повноцінне розкриття культурно-історичного аспекту тексту оригіналу в перекладі є неможливим без урахування когнітивно-прагматичної інформації. На думку А.В. Пономаренко, комплексне вивчення когнітивних та прагматичних параметрів топонімів дозволяє поглянути на ці мовні одиниці у новому ракурсі та сприяє розширенню уявлень щодо закономірностей їхнього функціонування як одиниць, що посідають чільне місце у мовній картині світу носіїв тієї чи іншої культури й визначенню специфічного змісту суспільно-політичних реалій [46].

Серед суспільно-політичних реалій ми виявили топоніми, які «локалізують» місце розгортання політичної події, наприклад: The sun is shining on Ohio. I’m thrilled to be here. I am the first sitting President ever to come to this fine city. The rest of them missed a great place  [75]. Згадування назви штату й використання позитивно забарвлених прикметників для його характеристики спрямовані на реалізацію фатичної функції й налаштовують аудиторію на позитивне сприймання ситуації.

Також простежується перевага суспільно-політичних реалій, які називають органи й носіїв влади, наприклад: I’m so honored to be standing up here with Chuck Canterbury to receive the endorsement of the Fraternal Order of the Police. It means a lot to get the endorsement from those who serve our country on a daily basis to make it safe [75]. Серед носіїв влади згадуються конгресмени, сенатори й інші суспільно-політичні діячі, які підтримують політика: I want to thank Congressman Ralph Regula for being with us today, too. Thank you, Chairman. I’m glad you’re here. Lieutenant Governor Jennette Bradley is with us. Today is her birthday. Yes. What a great way to celebrate your birthday. I want to thank the Mayor, Don Robart, who is here [75]. Перелік державних діячів, що мають відношення як до центральної влади, так і до місцевої, демонструє схвалення й підтримку президента з боку адміністрації штату, знайомої з проблемами й потребами аудиторії.

Маргінальний характер має вживання реалій, що належать до суспільно-політичного життя, як назви популярних телевізійних програм: Laura sends her very best. Last time I saw her I was watching the Jay Leno rerun this morning [76]. Подібне використання реалій створює враження, що президент і його родина ведуть звичайний, нічим не примітний спосіб життя, як і пересічні американці.

Прагматичний ефект суспільно-політичних реалій відзначається маргінальним характером актуалізації реалій, що зумовлено її обмеженим обсягом. Основний блок інформації подається медіальній позиції, де домінантно представлені реалії згалузі суспільно-політичного життя, що вводять у свої промови ті політичні партії, які беруть участь у боротьбі за владу, наприклад: Four years ago, you gave us, New Labour, a majority larger than I, or anyone else, believed you would [83]. Представлення своєї партії неодмінно передбачає формулювання основних положень програми, де також знаходять відображення реалії з галузі суспільно-політичного життя: An end to the unfair Council Tax – we want a fair system of local tax based on income not on property prices [72]. Окрім реалій, що називають державні проекти в галузі оподаткування, частотно представлені реалії, пов’язані з проектами в галузі охорони здоров’я: In the NHS, waiting lists are lower, new hospitals are being built, there are 17,000 more nurses. Visit many A & E departments or use NHS Direct and you can see change. But we still have much further to go, if we are to see the NHS rebuilt according to its founding principle of quality health care available on the basis of need, not ability to pay [83]. Прагматичне значення використання цих реалій полягає у авторитетності джерела. Наприклад, якщо буде сказано, що Міністерство охорони здоров’я рекомендує… читач зверне на це увагу, та сприйме інформацію як достовірну.

Характерною особливістю англійської мови є запозичення «чужих» суспільно-політичних реалій: The New Deal has shown that governments can make a difference in the fight against unemployment. Our programme of welfare reform has led to benefit bills falling in real terms for the first time in decades. At the same time, the minimum wage has lifted the pay of hundreds of thousands [83]. Використання «чужої реалії» в наведеному прикладі дозволяє зіставити реформи уряду з відомою програмою Ф. Рузвельта як однаково масштабні й успішні проекти.

Наприкінці медіальної позиції британські політики звертаються до суспільно-політичних реалій, емблемують партію-опонента, акцентуючи при цьому низькі шанси супротивника на перемогу: On each and every one of these issues, the Conservatives have lined up with Labour or flip-flopped on the issue under dispute. The Conservatives just can’t offer credibly the fresh alternative that the country is looking for. They are a party of the past, not the future. That is why there are no limits to our ambition and there are no no-go areas for the Liberal Democrats. We will take seats from both Labour and Conservative in each and every region and nation of the country [72].

До зони домінуючих належать реалії, що називають державні програми соціальної спрямованості, як Medicare, Social Security. Президент змальовує теперішній стан справ у цих галузях і підкреслює, що соціальна захищеність громадян буде його пріоритетом у разі переобрання: We have modernized Medicare so our seniors will get a prescription drug coverage in 2006 [49]; We’ll improve Social Security. Listen, if you’re – I remember the 2000 campaign here in Wisconsin. You might remember it, too. They said if old George W. gets elected, he’s going to take away your Social Security check. You remember those ads? Well, you got your check, didn’t you. And you’re going to get it again [76].

Функціонування реалій з галузі суспільно-політичного життя зумовлено згадуванням політичного суперника: The Senator and I have very different views on health care. I’ve got a specific plan to help Americans find health care that’s available and affordable… Under his health plan, 8 million Americans would lose the private insurance they get at work, and most would end up on a government program [83]. Президент підкреслює, що сенатор Керрі, обіймаючи високу посаду, на відміну від президента не піклується про добробут народу, що дозволяє згодом вважати Джона Керрі бюрократом, який перешкоджає реалізації необхідних народу програм і реформ: I made my choice: I’m standing with the docs and patients; I’m for medical liability reform now. In all we do, we’ll make sure the medical decisions are made by doctors and patients, not by bureaucrats in Washington, D.C. [76].

Комунікативно-прагматична настанова впливає на характер мовного оформлення вислову і безпосередньо пов’язана із використанням експресивних властивостей слова і моделюванням його експресивного змісту. Одним з ефективних засобів у цьому сенсі є використання так званих «чорних» міфів тих, що виникли історично і згадуються політтехнологами з огляду «на потребу дня», використовуючись для (ідеологічних) маніпуляцій. Один з найбільш яскравих прикладів у цьому відношенні становить актуалізація метонімічного «чорного міфу»про Івана Грозного, який активно проектується західними політиками на образ Володимира Путіна, наприклад: Putin the Terrible, we love you (Putinocracy). Однак при перекладі цього контексту перекладач розширює його зміст, накладаючи на образ історичного персонажа Івана Грозного образ добре відомого персонажа з казкової повісті О.М. Волкова «Чарівник Смарагдового міста» (1939 р.): Ми любимо тебе, Путін, Великий і Жахливий [30, с. 18]. Ця лексична трансформація, яка на загал засвідчує функціонування образу «чарівника Смарагдового міста» як самостійного уламка цілісної подієво-образної структури (міфологеми), надає усьому повідомленню іронічного звучання. Автор тексту іронізує над любов’ю російського народу до президента Путіна і його «авторитарного режиму», використовуючи епітет The Terrible і проводячи паралель – цар Іван Грозний (Ivan the Terrible) і Путін Грозний (Putin the Terrible). Однак ця пафосність знімається в перекладі завдяки застосуванню в процесі трансформації додаткового лексичного компонента Putin the Terrible Путін, Великий і Жахливий ще більше підсилює іронічну експресивність вислову.

Проведений аналіз функціонування та прагматичного значення реалій у суспільно-політичних текстах американських і британських ЗМІ й дозволив нам дійти наступних висновків: реалія суспільно-політичного характеру може набути в контексті стилістичної функції, певної конотативної семантики, більш того – стати ключовим словом. Прагматична амплітуда реалії надзвичайно широка. Справа ускладнюється ще й тим, що в тексті оригіналу реалія часто сприймається як щось звичне, органічне, рідне для читачів, мовою яких написаний текст. Звідси постає дилема при перекладі: або показати специфіку і екзотику, або зберегти звичність і втратити специфіку. Це протиріччя може здолати перекладач, який добре знає культуру і традиції мови оригіналу, відчуває зображувальні можливості вписаного в текст слова і водночас глибоко опанував рідну мову.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3

Дослідження прийомів перекладу метонімії імені в текстах політичних промов та аналіз особливостей Збереження комунікативно-прагматичного навантаження метонімій імені при перекладі політичних промов дозволяє зробити наступні висновки:

  1. Основною проблемою перекладу метонімії імені є розходження як у способах метонімізації, так і в ступені її поширеності в мовленні у мовах оригіналу та перекладу.
  2. Переклад метонімії імені в політично-інформаційних текстах здійснюється наступними способами: експлікація або описовий переклад;  конкретизація; генералізація; прийом смислового розвитку, антонімічний переклад. Переклад власних назв на українську мову, здійснюється з використанням правила транскрипції, транслітерації, транспозиції або калькування.
  3. Найважливіший аспект перекладу метонімії – це правильне тлумачення номінативної суті даного стилістичного тропу, його прагматичного наміру у межах контексту та відповідна інтерпретація у вихідній мові.
  4. Повноцінне розкриття культурно-історичного аспекту тексту оригіналу в перекладі є неможливим без урахування когнітивно-прагматичної інформації. Метонімії імені в текстах політично-інформаційного спрямування включають суспільно-політичні реалії, топоніми, назви державних органів. Вони перекладаються в залежності від позиції, яку займають в реченні.
  5. Комунікативно-прагматична настанова впливає на характер мовного оформлення вислову і безпосередньо пов’язана із використанням експресивних властивостей слова і моделюванням його експресивного змісту. Метонімія імені в перекладі повинна зберігати емоційно-експресивне забарвлення слова або словосполучення в тексті оригіналу.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження загального поняття політично-інформаційного дискурсу та особливостей мови політично-інформаційного дискурсу дозволяє, висвітлення поняття метонімії та метонімічного переносу в лінгвістиці і визначення типів метонімічних переносів на позначення імені в англійській і українській мовах, дослідження прийомів перекладу метонімії імені в текстах політичних промов та аналіз особливостей Збереження комунікативно-прагматичного навантаження метонімій імені при перекладі політичних промов дозволяє зробити наступні висновки:

  • Політичний дискурс реaлiзується як в уснiй тa i в писемнiй фoрмaх. Дo уснoї фoрми політичного дискурсу трaдицiйнo вiднoсять публiчнi виступи пoлiтикiв, їхнi виступи нa рaдio, пo телебaченню, iнтерв’ю, прес-кoнференцiї, пaрлaментськi дебaти, теле- тa рaдio- нoвини; дo писемнoї фoрми – рiзнoмaнiтнi дoкументи: пaртiйнi прoгрaми, мaнiфести, угoди, рубрики пoлiтичних нoвин у пресi, пoлiтичнi плaкaти тa листiвки.
  • До політичного дискурсу належать публічні виступи політиків, заяви політиків, політичних оглядачів та коментаторів, публікації у ЗМІ, матеріали спеціалізованих видань, що мають справу з різними аспектами політики. Політичний дискурс – це дискурс політиків.
  • Oснoвнoю oзнaкoю політично-інформаційного дискурсу є  змусити aудитoрiю дo суспiльнo-пoлiтичнoї реaкцiї. До мовних особливостей політично-інформаційного дискурсу належить політична термінологія. Політично-інформаційний дискурс включає використання ключових слів, слів-гасел, що стають такими завдяки своєму семантичному змісту і частоті вжитку (Change Is the Law of Life).
  • Синтаксична структури текстів політично-інформаційного дискурсу характеризується вживанням простих речень. Такі речення легшее сприймаються, створюють видимість міркування з наступним висновком, мають апелятивний, стверджувальний характер. Для реалізації прагматичної спрямованості політичних виступів широко використовується граматичний час (Our nation is at war).
  • Метонімія являє собою перенесення найменування, логічну основу якого складає входження об’єму одного поняття в об’єм іншого на підставі психологічних асоціацій, що відображають причинно-наслідкові, просторові, атрибутивні, темпоральні та кількісні зв’язки, які об’єктивно існують між предметами.
  • Метонімія є засобом вторинної номінації та експресії в тексті.  Метонімія – це стилістична фігура якості, яка базується на реальному зв’язку об’єкта номінації з тим об’єктом, назва якого переноситься на об’єкт найменування (Great Communicator – Рональд Рейган).
  • Метонімія класифікується на наступні види: просторова, часова, логічна. метонімія має свої відгалуження. Ними є синекдоха та антономазія. Типи метонімічного перенесення виокремлюються за різними параметрами:  за рівневим статусом (лексичні, словотвірні, граматичні, фразеологічні);  за конвенційністю в мові (системні й оказіональні); 3) за способом суміжності (різні типи перенесення).
  • Досліджуючи метонімію і метонімічний перенос в політичних текстах англійської та української мови можна виділити наступні їх типи:

— локальний тип метонімії або метонімічного переносу (територія → газета;  територія, населена людьми → люди, що живуть на цій території; місто, вулиця → люди (організації),що перебувають у цьому приміщенні (місті, вулиці); організація → люди, які там працюють; місце діяльності → люди, що здійснюють цю діяльність; територія → пов’язані з нею почуття, переконання; територія → політичні чи економічні можливості, відносини з іншими країнами; місце → дія, подія; територія, населена людьми → люди, що живуть на цій території; країна/столиця → уряд;організація → люди, які працюють в цій організації) (Washington is badly broken; Банкова підтвердила запланований візит Януковича до Путіна);

— темпоральний тип метонімічного переносу (період часу → газета; подія → викликані цією подією особливості поведінки; ім’я людини → час діяльності носія імені; час → подія (Is Kazakhstan Experiencing Its Own ‘Arab Spring’ Moment?;  «13 квітня» в ПортСаїді);

— каузальний тип метонімічного переносу (стан → газета; політична діяльність/належність до якої-небудь політичної течії → газета; поведінка людини → людина, що має певну поведінку (The Republican – газета республіканської партії (США); The Liberal – газета партії лібералів);

—  атрибутивний тип метонімічного переносу (вирізняльний предмет одягу → газета; соціальна характеристика → людина, наділена цією характеристикою; людина → характерна риса людини) (indecents seem to have tried to bring their viewpoints closer; не кажучи вже про благородних).

  • Лексичні проблеми перекладу політично-інформаційних текстів пояснюються, перш за все, неспівпадінням в концептуальних картинах світу українського і американського народів. Іншою перепоною для сприйняття аргументів політиків, носіїв мови оригіналу, аудиторією мови перекладу є недостатня база фонових знань про країну мови оригіналу. Переклад фактажу не викликає значних труднощів, адже виражається мовними одиницями у прямому значенні та не містить емотивного навантаження.
  • Переклад політичної лексики передбачає застосування наступних перекладацьких прийомів – транскодування, калькування та описовий переклад. Прийом транскодування включає в себе транслітерацію і транскрипцію. Більшість лексики у політичному дискурсу є загальновідомою (something is out of kilter – щось пішло не в те русло).
  • Основними причинами існування лексичних труднощів в текстах політично-інформаційного дискурсу є відсутність в мові перекладу відповідників нових термінів, особливості багатозначності англійських і українських слів, особливості словотвору і термінотворення в англійській та українській мовах та ін.
  • Переклад метонімії імені в політично-інформаційних текстах здійснюється наступними способами:
  • експлікація або описовий переклад (those who acted in this drama –люди, які грали свої ролі в цьому спектаклі);
  • конкретизація (America’s solidarity – солідарність Америки);
  • генералізація (al-Qaida and the Taliban – Аль-Каїда і Талібан);
  • прийом смислового розвитку (the lame-duck session – на своєму засідання з приводу передачі повноважень новообраному складу).
  • Найважливіший аспект перекладу метонімії – це правильне тлумачення номінативної суті даного стилістичного тропу, його прагматичного наміру у межах контексту та відповідна інтерпретація у вихідній мові.
  • Повноцінне розкриття культурно-історичного аспекту тексту оригіналу в перекладі є неможливим без урахування когнітивно-прагматичної інформації. Метонімії імені в текстах політично-інформаційного спрямування включають суспільно-політичні реалії, топоніми, назви державних органів. Вони перекладаються в залежності від позиції, яку займають в реченні.  Метонімія імені в перекладі повинна зберігати емоційно-експресивне забарвлення слова або словосполучення в тексті оригіналу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Апалат Г. Аргументативні тактики в текстах-інтерв’ю сучасної англомовної преси / Г. Апалат // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – 2011. – №96(1). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. – 610 с.
  2. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык: Учебник для вузов.-8-е изд. / И.В. Арнольд. – М.: Флинта: Наука, 2006. – 384 с.
  3. Арутюнова Н.Д. Дискурс / Н.Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Совет. энцикл., 1990. – С. 136-137.
  4. Арутюнова Н.Д. Истоки, проблемы и категории прагматики / Н.Д. Арутюнова, Е.В. Падучева // Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс, 1985. – Вып. 16: Лингвистическая прагматика. – С. 3-42.
  5. Бабій Ю.М. Лексико-семантичні засоби створення потртеру політичного діяча [Електронний ресурс] / Ю.М. Бабій. – Режим доступу:  http://конференция.com.ua/pages/view/597
  6. Базаев Р.В. Государство в информационном политическом пространстве России: автореферат дис. канд. полит. наук: специальность: 23.00.01 – теория политики, история и методология политической науки / Р. В. Базаев. – Саратов, 2008. – С. 15.
  7. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику / А.Н. Баранов. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 360 с.
  8. Бацевич Ф.С. Словник термінів міжкультурної комунікації / Ф.С. Бацевич– К.: Довіра, 2007. – С. 42-43.
  9. Бахарев Н.Е. Структурно-функциональное развитие заголовков (на материале заголовков из газет и журналов за 1903-1907, 1935-1939, 1965-1970 гг.): автореф. дис. на соиск. уч. степ. канд. филолог. наук / Н.Е. Бахарев. – Алма-Ата, 1971. – 26 с.
  10. Богатирьва Г.Т. Перекладацький аспект функціонування метонімії імені в англомовному політично-інформаційному дискурсі [Електронний ресурс] / Г.Т. Богатирьова. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/36_PVMN_2013/Philologia/6_154146.doc.htm
  11. Болдырев Н. Н. Значение и смысл с когнитивной точки зрения и проблема многозначности / Н.Н. Болдырев ; отв. ред. Н.Н. Болдырев ; редкол.: Е. С. Кубрякова и др. // Когнитивная семантика: материалы второй междунар. школы-семинара по когнитивной лингвистике, 11-14 сент. 2000 г.: В 2 ч. – Ч. 1. – Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г. Р. Державина, 2000. – С. 11-17.
  12. Бутова І. С. Прагматико-функціональні особливості політичного дискурсу США та України ХХІ століття [Текст]: автореферат дис. канд. філол. наук: 10.02.17 / І.С. Бутова; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2011. – 20 с.
  13. Вольф Е.М. Прагматика и семантика прилагательного (на материале иберо-романских языков) / Е.М. Вольф. – М. : Наука, 1978. – 200 с.
  14. Ґазда Ї. Політичний дискурс: функції слова в політичному мовленні (на матеріалі української та чеської мов) / Ї. Газда, Н.О. Лазурова // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. – 2011. – Вип.16. – С. 38-43.
  15. Гальперін I.Р. Стилістика / І.Р. Гальперин. –  3-тє вид. M., 1987 – 344 с.
  16. Гуренко Н.В. Специфіка перекладу суспільно-політичних реалій / Н.В. Гуренко // Вісник СумДУ. Серія «Філологія». – 2007. – №1., Т.2. – С. 91-95.
  17. Гусакова М.  Лексико-граматичні особливості перекладу англомовних громадсько-політичних текстів українською мовою [Електронний ресурс] / М. Гусакова. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/16_NPRT_2012/Philologia/4_111925.doc.htm
  18. Дейк T.A. Язык. Познание. Коммуникация [Текст] / Т.А. Дейк. – М., 1989. – C. 121-127.
  19. Демянков В.З. Политический дискурс как предмет политологической филологии / В.З. Демянков. – М.: ИНИОН РАН, 2002. – С. 32-43.
  20. Дворник, Н. Стилістичні засоби політичних промов (на матеріалі політичних звернень Барака Обами) [Текст] / Н. Дворник, О.В. Попова // Соціально-гуманітарні аспекти розвитку сучасного суспільства : матеріали Всеукраїнської наукової конференції викладачів, аспірантів, співробітників та студентів факультету іноземної філології та соціальних комунікацій, м. Суми, 19-20 квітня 2013 р. / Відп. за вип. В.В. Опанасюк. – Суми: СумДУ, 2013. – Ч.1. – С. 28-29.
  21. Джиган Н.Г. Політичний дискурс: характеристики та функції / Н.Г. Джиган  // Студентські наукові записки. Серія «Філологічна». – 2011. –  Вип.4. – С. 48-51.
  22. Зайцева В.В. Типи метонімічних перенесень у структурі газетного заголовка / В.В. Зайцева // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». – Том 25(64) №1. – Часть №2. – С.109-116.
  23. Караулов Ю.Н. От грамматики текста к когнитивной теории дискурса [Текст] // Дейк Т. А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. – М., 1989. – 244 с.
  24. Кияк Т. Р. Національне забарвлення мов оригіналу і перекладу: проблема відповідностей і розбіжностей між ними // Мат-ли міжнар. Наук.-практ. конференц. – Тернопіль, 2004. – С. 152-153.
  25. Клименко І.М. Лексичні трансформації при перекладі англійської політичної термінології українською мовою / І.М. Клименко, І.С. Зоренко // Філологічні студії. – 2012. – Вип. 8. – С. 84-90.
  26. Коблай Р. Сутність поняття політичного дискурсу у сучасній науці [Електронний ресурс] / Р. Коблай. – Режим доступу: http://naub.oa.edu.ua/2013/sutnist-ponyattya-politychnoho-dyskursu-u-suchasnij-nautsi/
  27. Кубрякова Е.С. О понятиях дискурса и дискурсивного анализа в современной лингвистике / Е.С. Кубрякова // Дискурс, речь, речевая деятельность. – М., 2000. – С. 7-25.
  28. Лекманов О. А. Русская литература ХХ века / О.А. Лекманов // Журнальные и газетные “ключи”. Этюды. М., УПЛ факультета журналистики МГУ, 2005. – 74 с.
  29. Літературознавчий словник-довідник/ За ред. Р.Т. Громґяка. – 2-е вид. випр. доп. – К.: Академія, 2006. – 752 с.
  30. Лобода Ю.А. Відтворення експресивних засобів політичних промов українською мовою (на матеріалі публічних виступів політиків Великої Британії та США): автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.16 / Ю.А. Лобода; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2011. – 19 с.
  31. Лобода Ю.А. Відтворення семантичних та оцінних конотацій метафори у перекладі промов Барака та Мішель Обами [Електронний ресурс] / Ю.А. Лобода. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Mikks/2010_31/80_86.pdf
  32. Лобода Ю.А. Збереження прагматичного потенціалу топонімічних та історичних реалій англомовного політичного дискурсу в українських перекладах / Ю.А. Лобода // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. – 2011. – С. 204-209.
  33. Лобода Ю.А. Відтворення експресивних засобів політичних промов українською мовою (на матеріалі публічних виступів політиків Великої Британії та США): автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.16 / Ю.А. Лобода; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2011. – 19 с.
  34. Лук’янець В. Філософія дискурсу / В. Лук’янець // Вісник НАН УКР. – 2002. – №12. – С. 22-28.
  35. Маркович А.А. Аргументативная коммуникация / А.А. Маркович // Методология исследования политического дискурса: Актуальные проблемы содержательного анализа общественно-политических текстов: сб. науч. трудов / Белгосуниверситет; под общ. ред. И.Ф. Ухвановой-Шмыговой. — Минск, 1998. — Вып. 1. — С. 144-150.
  36. Маслова В. А. Политический дискурс: языковые игры или игры в слова? / В. А. Маслова // Политическая лингвистика. – Вып. 1(24). – Екатеринбург, 2008. – С. 43-48.
  37. Медвідь О.М. Лінгвістичні засоби впливу на реципієнта (на матеріалі пoлітдискурсу) [Електронний ресурс] / О.М. Медвідь. – Режим доступу: http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/28866/1/zasoby.pdf
  38. Менджерщкая Е.О. Термин «дискурс» в современной зарубежной лингвистике [Текст] / Е.О. Менджерщкая // Лингвокогнитивные проблемы межкультурной коммуникации. – М., 1997. – C. 132-143.
  39. Мороховский А.Н. Стилістика английского языка [Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз.] / А.Н. Мороховский, О.Н. Воробьева, Н.И. Лихошерст, З.В. Тимошенко. – Киев: Выща шк., 1991. – 270 с.
  40. Ненашев А.И. Информационное пространство современного общества: коммуникационный аспект: автореф. дис. на соискание научной степени канд. фил. наук: спец. 09.00.11 «социальная философия по философским наукам» / А. И. Ненашев. – Саратов, 2008. – С. 11-12.
  41. Опарина Е.О. Метафора в политическом дискурсе // Политическая наука. Политический дискурс: История и современные исследования [Tекст]: Сб. науч. тр. / Е.О. Опарина. – Отв. ред. и сост. Герасимов В.И., Ильин М.В. – М.: РАН ИНИОН, 2002. – С. 20.
  42. Паршин П.Б. Лингвистические методы в концептуальной реконструкции. Системные исследования / П.Б. Паршин. – Москва, 1986. – С. 47-69.
  43. Петрунчак О.В. Адекватна передача ідіостилю мовця під час перекладу політичного дискурсу (на прикладі політичних промов Юлії Тимошенко) [Електронний ресурс] / О.В. Петрунчак. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/30_NIEK_2011/Philologia/6_93075.doc.htm
  44. Піча В.М. Політологія: терміни, поняття, персонали, схеми, таблиці: підруч. [для студ. вищ. навч. Закл.] / В.М. Піча. – К.: Каравела, 2000. – 320 с.
  45. Помірко Р. Когнітивні механізми транспозиції смислів: метафора та метонімія (на матеріалі англійської фахової мови економіки) [Електронний ресурс] / Р. Помірко. – Режим доступу: http://lingua.lnu.edu.ua/Visnyk/visnyk/Visnyk_17/articles/1pomirko_dudok.pdf
  46. Пономаренко А.В. Дискурсивные характеристики топонимов в публицистическом тексте на материале американской прессы: дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: 10.02.04, МГЛУ. – М., 2003. –164 с.
  47. Попов Р.А. Політичний дискурс: проблема теоретичної ідентифікації [Електронний ресурс] / Р.А. Попов. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej2/txts/pol-prav/05prapti.pdf
  48. Поповська К.О. Сучасна англомовна політична фразеологія та способи іі передачі українською мовою [Електронний ресурс] / К.О. Поповська. – Режим доступу: http://www.philology.kiev.ua/library/zagal/Movni_i_konceptualni_2012_42_1/446_452.pdf
  49. Пьянзина И. Н. К вопросу об эвфемии в политическом дискурсе / И. Н. Пьянзина // Актуальне проблемы германистики и романистики: Сб. науч. ст. – Смоленск: СГПУ, 2005. – Вып. 9. – Ч. II. Язык в тексте. – С. 39-44.
  50. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями і проблеми: Підручник / О.О. Селіванова. – Полтава: Довкілля-К, 2008. — 712 с.
  51. Семенюк О.А. Основи теорії мовної комунікації / О.А. Семенюк // Навчальний посібник. – К.: ІнЮре, 2009. – 276 c.
  52. Семенюк О. Засоби збереження аргументації англомовного політичного дискурсу при перекладі (на матеріалі передвиборних промовамериканських політичних діячів) [Електронний ресурс] / О. Семенюк. – Режим доступу: http://www.chnu.edu.ua/res/chnu.edu.ua/period_vudannia/web13/pdf/2011_3/Olesia_Semeniuk.pdf
  53. Серажим К. С. Дискурс як соціолінгвальний феномен сучасного комунікативного простору (методологічний, прагматико-семантичний і жанрово-лінгвістичний аспекти: на матеріалі політичного різновиду українського масовоінформаційного дискурсу): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук: спец. 10.01.08 «Журналістика» / К. С. Серажим. – К., 2003. – 32 с.
  54. Славова. Л.Л. Комунікативні стратегії та тактики у сучасному масмедійному політичному дискурсі: зіставний аспект (на матеріалі українських та американських Інтернет-джерел) [Електронний ресурс] / Л.Л. Славова. – Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/8826/97/
  55. Славова Л.Л. Лингвопрагматические особенности современного американского политического дискурса [Електронний ресурс] / Л.Л. Славова. – Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/8544/97/
  56. Соловей Г. Політична лексика та фразеологія в перекладі: теоретичний аспект / Г. Соловей // Наукові записки. Серія «Філологічні науки». – Вип. 89(1). – С. 218-222.
  57. Таценко Н.В. Семантические и прагматические аспекты эвфемии в англоязычном политическом дискурсе (на материале речей Барака Обамы) // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». – Том 26(65).  –№1. – С.164-168.
  58. Тхір В. Б. Особливості утворення політичних евфемізмів (на прикладі ідеологічних евфемізмів) / В. Б. Тхір // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукраїнськ. зб. наук. пр. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – Вип. 8. – С. 313-315.
  59. Фесенко Т.А. Концептуальные основы перевода/ Т.А Фесенко. – Тамбов: ТГУ, 2001. – 124с.
  60. Черноватий Л.М. Переклад англомовної громадсько-політичної літератури. Міжнародні кон-венції у галузі прав людини / [За редакцією Л.М. Черноватого і В.І. Карабана]Навчальний посібник. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – 272 с.
  61. Шевчук Н.В. Особливості політичного дискурсу: зміст, функції, жанрове втілення [Електронний ресурс] / Н.В. Шевчук. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum./Vdakk/2013_1/65.pdf
  62. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса [Текст] / Е.И. Шейгал. – М.: «Гнозис», 2004. – 326 с.
  63. Шкурко Т.А. Метонімія в газетах політичної направленості (на матеріалі англомовної та україномовної преси) / Т.А. Шкурко, К.І. Міхальова // Вісник Житомирського державного університету. Філологічні науки. – 2013. – Вип. 67. – С. 216-220.
  64. Шульга М.Г. Прагматична спрямованість політичного дискурсу американського президента Барака Обами [Електронний ресурс] / Л.Л. Славова. – Режим доступу: naub.org.ua/?p=1247

СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. 65. Звернення Джона Маккейна на Національному з’їзді членів республіканської партії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.uareporter.com.ua
  2. Звернення президента України Віктора Ющенко до українського народу під час інавгурації. – 23 січня 2005. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.yuschenko.com.ua
  3. Інавгураційна промова президента США Обами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://woacenter.wordpress.com/2009/01/21
  4. Тимошенко Ю.В. Вирішальний вибір України  / Daily Times [Електронний ресурс].– Режим доступу: www.7. tymoshenko.com.ua.
  5. Address upon Accepting the Democratic Nomination for President (July 15, 1948) [Electronic resource] / Truman H.S. – Mode of access: http://www.presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=12962
  6. Biden’s Joe Acceptance Speech. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.npr.org/templates/story/story.php?storyId =94048033
  7. Bush George W. Remarks on the Financial Crisis [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.presidentialrhetoric.com/speeches/10.10.08.html
  8. Ch. Kennedy, General election manifesto launch. – Режим доступу: http://www.charleskennedy.org.uk/html/content.php/type/as/id/205/article/general_election_manifesto_launch.html
  9. Clinton Hillary. Remarks on Internet Freedom [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.state.gov/secretary/rm/2010/01/135519.htm
  10. Clinton’s State of The Union speech [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cnn.com/ALLPOLITICS/stories/1999/01/19/sotu.transcript
  11. George Bush’ Remarks at Cuyahoga Falls, Ohio Rally. – Режим доступу: http://www.whitehouse.gov/news/releases/2004/10/20041002-11.html
  12. George Bush’ Remarks at Wausau, Wisconsin. – Режим доступу: http://www.whitehouse.gov/news/releases/2004/10/20041007-12.html
  13. Inaugural address of the President of Ukraine Victor Yushchenko to the Ukrainian people on Independence Square. – 23 January 2005. – [Electronic resource]. – Access available at: www.yuschenko.com.ua
  14. John McCain Address to the Republican National Convention. – [Electronic resource]. – Access available at: www.morningstaronline.co.uk
  15. McKinney Cynthia. Acceptance Remarks. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oilempire.us/cynthiamckinney.html
  16. President Barack Obama’s Inaugural Address [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.whitehouse.gov/blog/inaugural-address
  17. Rice Condoleezza. Speech of 18/01/2005. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.age — of-the-sage.org/sharansky/rice confirmation speech.html
  18. Thatcher Margaret. Speech in the Hague [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.margaretthatcher.org/document/108296
  19. Text of Tony Blair’s speech [Електронний ресурс]. – http://politics.guardian.co.uk/election2001/story /0,9029,487681,00.html
  20. Ukraine’s watershed election / Daily Times [Electronic resource].– Access available at: www.tymoshenko.com.ua